І як це перетворилось на рутину.
А може це все почалось набагато раніше?
Вже не згадаю, але колись мені на очі потрапила стаття про корисність написання текстів щоденно. Навіть не заради дивовижних вигадок, а просто заради ведення щоденнику думок і запису всього що є в голові. Мене це зацікавило, бо я давно хотів почати писати хоча б щось. А тут такий шанс…Або навіть знак, якщо я натрапив на цю статтю саме тоді. До того ж там так гарно й цікаво все розписували: про те, що “вам не треба особливо нічого вигадувати, що ви можете писати все це для себе і ніхто не побачить, що це має ВЕЛИЧЕЗНИЙ вплив на мозок і величезний потенціал для творчого розвитку”. Звучить захоплююче. Найбільше мені було цікаве саме тренування. Бо раптом з цього щось вийде? Раптом я зможу написати щось гарне?
Крім цієї статі, мене також знайшла(буквально ще один знак, що прийшла пора робити, а не думати) книжка Стівена Кінга про те, як писати. А всі ми знаємо, читали, чи хоча б чули про Кінга і його романи. Те, як легко вони читаються. То може він теж має рацію? Може варто все ж таки почати? Не дивлячись на те, що початок - це найскладніше. І так завжди.
Стівен рекомендує писати по 1000 слів в день. Стаття рекомендувала зупинитись на 750. Точніше навіть не стаття, а сайт, який так і називався 750 words. І дизайн в нього був цікавий, шкода тільки, що безкоштовно ним користуватись можна лише місяць чи два, а потім треба оформлювати підписку. Або шукати альтернативу. Якщо хочеться, звісно.
І от якогось сонячного(чи не дуже) дня, я вирішив почати писати. І на цей раз підійти до цього серйозно. Колись подібне вже траплялось: я щось починав, а потім швидко кидав, бо не було жодних ідей. Та і мотивація не те що ще була після того, як я перечитував свої тексти, порівнюючи їх з текстами відомих письменників. Це було великою помилкою.
Тут треба було змінити підхід, бо я маю писати не про щось конкретне, а просто писати, щоб писати. “Та це просто рай графомана!” - скажете ви, і в чомусь будете праві. Це дійсно написання тексту заради написання тексту. Вигадування сюжетів заради вигадування сюжетів. Ви просто сідаєте перед білим аркушем, чи білим екраном(якщо ви вирішите як і я писати все ж на клавіатурі, хоч багато хто рекомендує робити це на папері) і починаєте писати. В голові на цей момент кружляє купа думок, які треба якось структурувати і ви не знаєте, з якої саме почати. Як до них підійти? Як схопити якусь одну? Чи потрібно вигадувати якийсь сюжет, як в романах, які ви нещодавно прочитали? Чи просто писати щось, аби писалось? Писати про те, як ви сьогодні провели день, про те, кого зустріли, що купили і так далі? Насправді, саме так. Вам просто треба почати писати. А почати можна з будь-чого, навіть описуючи сьогоднішню погоду. З часом, дійсно, ваші описи будуть ставати все краще і краще, сюжети будуть доповнюватись і вам буде набагато легше взагалі щось описати.
І так в вас пролетить тиждень, пролетить другий, а потім ті ідеї, які могли бути в голові, коли ви планували взагалі всім цим зайнятись, почнуть закінчуватись. І тут вже починається справжня практика вашої креативності. Тут вже й якісь незвичні ситуації пригадуєте і намагаєтесь звичні речі описати новими, незвичними словами, й копаєте кудись набагато глибше, ніж взагалі могли собі уявити. Просто для того, щоб продовжувати наповнювати цей білий лист. Але тут головне не перестаратись. Пам’ятайте, що вам не треба бути другим Гюго, чи викладати філософські трактати з закрученими словами. Намагайтесь робити це якомога простіше. Якщо виходить ускладнити - добре. Якщо не виходить, то просто пишіть так, як ви би розмовляли в звичайній ситуації. Як ніби пояснюєте щось другу. І головне - вам не треба здавати цю роботу нікому. Ніхто вас не засудить за простенькі слова.
Ви спитаєте мене “А навіщо так себе мучити, якщо нічого не йде? Хіба не має для цього бути бажання, чи якийсь хист і чи не мають писати тільки ті, хто для цього вчились/народжені/створені?” І я скажу - ні. Писати може будь-хто. І писати можна про будь-що. Головне перестати перейматись стосовно того, що це виглядає так, як ви це собі уявляли І це не схоже на те, що ви звикли читати. Що в вас не йдуть в голову якісь витончені словечка, що ваш текст розсипається і “гуляє”. Так, він буде гуляти. Він буде розсипатись. Але ви вже стали краще тому, що написали бодай щось.
А далі точно буде легше. А якщо вам настільки незручно перечитувати те, що ви написали, то спробуйте почитати якихось письменників, які пишуть маленькі, іноді смішні твори про все на світі. І подивіться - як легко і невимушено це читається. В якості прикладу можу назвати Карела Чапека та Курта Воннегута.
А потім, поступово ви рухаєтесь далі і далі. Навіть не помічаєте, що пройшов вже місяць, другий. Думаєте, що вже до цього звикли і можете писати кожен день, не зупиняючись. І дуже добре, якщо вам є про що писати. Якщо в вас насичене життя. Якщо в вас багато думок. Бо інакше… В якийсь момент починаєте думати, що в вас повністю порожня голова. Що всі думки, які могли там бути - зникли. І навіть стає трохи страшно. Вам більше нема чого сказати. Але насправді вся справа в тому, що ви просто виписали усе поверхневе, що крутилось у вас в голові. Усі позитивні, негативні думки, думки, що докучали і тому подібне. І саме тепер тільки починається справжня подорож. Вам треба буде копати глибше. Треба буде дивитись ширше. Вам треба думати(як би складно це не звучало). Це дійсно впливає на мозок, тренує його. Але знову ж таки, не переймайтесь. Головне - не кидати це заняття в той момент, як починаються складнощі. А вони можуть початись. Просто треба пересилити себе і йти далі.
Я пам’ятаю, що у якийсь період в мене буквально не було сил і бажання щось писати. Я ліпив слова одне за одним, намагаючись створити хоч щось з того, що було в голові. Але це нормально. Цей період пройшов і стало набагато легше. Не скажу, що зараз я маю мільярд тем для написання, але я просто починаю писати. І думки йдуть одна за одною, ніби суцільним потоком, особливо не затримуючись у мене в голові і вільно виходячи назовні. А може їх просто треба було підштовхнути?
Ви можете вибрати будь-яку кількість слів для написання. Я пробував і 1000 і 750. Зараз зупинився на 500, бо вважаю, що це оптимальний варіант. Так не треба особливо багато з себе витискати, й ще залишається що сказати. До того ж, є сайти, які одразу рахують кількість слів, що ви написали. Зараз я користуюсь додатком Morning Pages App що виглядає просто як щоденник на кожен день, з порожньою сторінкою, яку треба заповнити. Там є і “ачівки”(що взагалі дуже приємний бонус, коли ви за написання текстів ще й отримуєте якусь винагороду, нехай навіть невеличку), й зручний інтерфейс. А ще рекомендую виставити мінімальну кількість слів, наприклад 100, але писати більше. Бо так ви напишете 100 слів і заспокоїтесь, що ваша “норма” на сьогодні виконана. Сайт засвітився зеленим і ви можете зупинитись. А можете продовжити далі, виконуючи норму в 500 і більше. Просто ця “понаднормова” робота дає якусь додаткову впевненість і відчуття, що ти зробив набагато більше, ніж міг. Приємне відчуття переможця.
Якщо ви все ж зацікавились подібною практикою, то я би точно не рекомендував довго задумуватись стосовно того, що хотілось би написати. Просто пишіть. Так, бажання і мотивація в кожного різна. Хтось може протриматись рік, хтось закине все через місяць. Я взагалі намагався підійти до цього декілька разів. Але завжди повертався, бо думки в голові накопичувались, а дівати їх особливо не було куди. Тому я використовую це написання скоріше як медитацію, як ментальне розвантаження, як щось, щоб звільнити місце в голові і рухатись далі. І знаєте… Це дійсно допомагає. Зараз я вже навіть не уявляю, як можна зупинитись. Бо не написавши чогось один день, вже почуваєшся некомфортно. Ніби щось заважає. Ніби ви не виконали яку справу, яку мали б зробити. Наприклад, не випили каву зранку. Оце тепер теж моя ранкова кава.
