Пишу книжки і про книжки.
Візуальне оформлення тексту важливе для легкості сприйняття написаної інформації, але нажаль, я часто бачу, що іноді автори зовсім з цим не заморочуються. Чому? Байдужість, лінь, незнання?
Персонаж — це не просто ім’я та зовнішність. Це його індивідуальність, втілена в життя між рядків. Важливість цієї унікальності визначається середовищем, у якому персонаж розвивається.
«Живі» персонажі надають історії глибини та правдоподібності, є каталізатором розвитку сюжету та читацьких роздумів. Але як створити таких персонажів?
Колись я клялася собі, що не буду писати детективи, а потім щось пішло не так.
В грудні буде 15 років моєму творчому життю. Я пройшла довгий шлях від коротких оповідань з примітивними сюжетами та пласкими героями до чогось, що можна назвати літературою. Що допомогло мені писати краще?
Стівен Кінг казав, що його улюблена книга з ним написаних — це остання завершена. Про «Морозну повню в Оак-роу» я так сказати не можу. Проте…
На початку цього року я дочитала посібник з літературної майстерності Стівена Кінга. Знаю, що цю книгу перекладали та публікували поради з неї вже безліч разів, але я хочу поділитися з вами цитатами, які найбільше припали до душі саме мені.
До того, як мене лавиною накрило творче вигорання, я постійно ловила натхнення у дрібницях. Я могла знайти ідею в будь чому, і вона мене так захоплювала, що я записувала її у зошит, щоб не забути. Сьогодні ми продовжимо перевіряти ці ідеї на термін придатності.
