В мене завжди було багато котів…
Скільки себе пам’ятаю, у мене вдома завжди тримали тварин. Собак та котів, пам’ятаю навіть папугу. Мене виховували так, щоб я поважала пухнастих друзів, і я вдячна батькам за це.
Пишу книжки і про книжки. Дописи тут пишуться для мого тг-каналу. Посилання є в закріплених.
Скільки себе пам’ятаю, у мене вдома завжди тримали тварин. Собак та котів, пам’ятаю навіть папугу. Мене виховували так, щоб я поважала пухнастих друзів, і я вдячна батькам за це.
Переглядала я файли по книзі «Окіану приходить кінець» та знайшла іншу версію прологу. В книгу вона не увійшла, але най буде тут. Для фанатів, якщо такі є :D
Письмо до певного періоду мого життя було суто творчим. Тим, що я робила лише з натхненням та без думок про те, як писати краще. А потім я взяла участь в конкурсі та хотіла кинути літературу.
Дівчинка 11 років захопилася сталкерами і почала писати оповідання. Якими вони були?
Візуальне оформлення тексту важливе для легкості сприйняття написаної інформації, але нажаль, я часто бачу, що іноді автори зовсім з цим не заморочуються. Чому? Байдужість, лінь, незнання?
Персонаж — це не просто ім’я та зовнішність. Це його індивідуальність, втілена в життя між рядків. Важливість цієї унікальності визначається середовищем, у якому персонаж розвивається.
«Живі» персонажі надають історії глибини та правдоподібності, є каталізатором розвитку сюжету та читацьких роздумів. Але як створити таких персонажів?