Дисклеймер: Якщо під час читання вам стало тривожно чи важко — зробіть паузу та подбайте про свій стан. Будь ласка, не зволікайте звернутися до близьких або фахівців, якщо відчуваєте потребу. Ви важливі.
Гул. Постійний гул. Куди б ти не йшов, він звучить у твоїй голові. У твоїх кістках. Навколо тебе. Дома від нього вібрують бетонні стіни, через це з них постійно падають картини. Раніше ти вішав їх знову й знову, і щоразу, коли тобі нарешті вдавалося заснути, падіння картин змушувало розплющити очі.
Та й спати ти міг лише від виснаження, коли організм просто вимикався.
Гул не дає нормально спати. Навіть тепер, коли картин більше немає, і стіни дивляться на тебе чорними дірками, що лишилися від цвяхів, ти все одно не можеш виспатися.
Від гулу зводить зуби. Ти не знаєш, скільки це триває. Як і ніч. Здається, вона настала задовго до твого народження і буде ще набагато довше за тебе. Але скільки будеш ти?
Учора ти вийшов на балкон, наївно сподіваючись, що холодне повітря вічної ночі принесе полегшення запаленому розуму, і застав падіння зірки просто з поверху над тобою. Вона пролетіла стрімко та розбилася з гучним вологим ляпасом. І поки втопленим у тумані асфальтом розтікався мозок зірки, ти сподівався, що встиг загадати бажання.
Ти хотів тиші. Спати.
Кажуть, зірки бояться світанку. Інколи вони падають дивно, наче спотикаються об щось невидиме. Наче вирішували летіти, але передумали в останню мить.
Цього тижня ти бачив уже дванадцять впалих. На одну менше, ніж минулого. І щоразу просив одного й того самого.
Але нічого не змінювалося.
Гул.
Пити каву — те саме, що пити тривогу. Холодно, гірко, і починає давити у грудях. Можливо, колись кава й була смачною, давала енергію, але зараз перетворилася на безглуздість. Як і все навколо.
Ти повертаєшся в спальню, лягаєш у ліжко й не відчуваєш нічого, окрім липкої синюшної темряви та холоду простирадл. Ти тремтиш, соваєшся. Секунди, хвилини, години. Нескінченність — не межа. У цьому світі твоє страждання не має кінця. Ти не обирав такого життя. Що ти можеш зробити?
Гул не стихає. Він не стає звичним, тим, на що з часом перестаєш зважати. Його неможливо ігнорувати. Він постійно розриває тебе зсередини. Найгірше — ти з ним віч-на-віч. Як і всі інші.
Ти чекаєш. Відраховуєш випиті чашки кави й походи до душу, щоб хоч якось контролювати час, але це — лише його пуста трата. Втім, як і все інше. Гул витіснив життя з життя. Залишилася тільки порожнеча. Періодично ти встаєш із ліжка лише для того, щоб вийти на балкон. Розглядаєш краєвид зовні, але марно. Темне небо, як і раніше, нависає над головою. Іноді розпорює черево об шпилі будинків, і дощ омиває вулиці. Сирість проникає всередину тебе разом зі смаком тютюнового диму. Щось шкребеться у грудях.
Гул.
Подітися нікуди. І тобі просто цікаво, скільки ще ти витримаєш? Тільки про це й думаєш, дивлячись, як великі краплі розбиваються об поруччя балкона. Цей звук дуже схожий на постріли.
Повертаєшся до спальні, загортаєшся у ковдру. Ти знесилений. Заплющуєш очі. Матрац врізається пружинами в шкіру. Просвердлює тебе, наче десятки штопорів. Тілом розтікається важкість. Дрімота. Коротка, тривожна дрімота, в якій тебе переслідують тисячі людей без облич. Вони тягнуть до тебе руки, хапають — чіпко. А потім обливають бензином і кидають сірника. Ти не відчуваєш болю. Лише запах гару. Він і вириває тебе зі сну. Шлунок стискається, наповнюється важкістю, але ти дихаєш рівно. Глибоко. І тільки черговий вдих допомагає зрозуміти, що гаром тхне з вулиці. Двері на балкон відчинені. Виходиш, а ковдра тягнеться за тобою, як плащ.
Силуети будинків довкола слабко тремтять, ніби несправжні й ось-ось розвіються.
Повітря надворі важке, повне диму. Наче щось горить, і лінія горизонту палає. Ти дивишся на неї, намагаючись закарбувати в пам’яті кожну мить. Ти ніколи такого не бачив. Але разом із тим, як тебе проймає до мурашок від захвату, охоплює й страх. Тягучий. Серце б’ється у ньому важко, глухо.
Гул.
Ти втомився це терпіти, тож підходиш до краю й скидаєш ковдру з плечей. А потім — себе з балкона.
Хмари золотом розтікаються по небу, а ти стаєш для когось впалою зіркою.
Світає.
07.12.25
