Друкарня від WE.UA
Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

Падіння зірки

Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

Дисклеймер: Якщо під час читання вам стало тривожно чи важко — зробіть паузу та подбайте про свій стан. Будь ласка, не зволікайте звернутися до близьких або фахівців, якщо відчуваєте потребу у підтримці і допомозі. Ви важливі.


Гул. Постійний гул. Куди би ти не йшов, він звучить у твоїй голові. У твоїх кістках і м’язах. Навколо тебе. Вдома від нього тремтять бетонні стіни, й картини постійно падають додолу. Раніше ти вішав їх ледь перечіплявся об рами, але щоразу, коли тобі нарешті вдавалося заплющити очі, падіння картин повторювалося. Виривало із невагомої, як туман, поверхневої дрімоти.

Та й засинати ти міг, лише коли організм вимикався від виснаження. Ти жив... існував у тотальному виснаженні.

Гул не дає міцно спати. І навіть тепер, коли у минулому яскраві полотна зогнивають у сміттєвих баках, і стіни дивляться на тебе чорними дірками, що лишилися від цвяхів, ти все одно не можеш виспатися.

Від гулу зводить зуби так сильно, що кожного разу ти тиснеш зубною щіткою і роздираєш ясна до крові. Ти не знаєш, скільки це триває. Як і ніч. Здається, вона настала задовго до твого народження і буде ще набагато довше за тебе. Але скільки будеш ти?

Учора ти вийшов на балкон, наївно сподіваючись, що холодне повітря вічної ночі принесе полегшення запаленому розуму, і застав падіння зірки просто з поверху над тобою. Вона пролетіла стрімко та розбилася з гучним вологим ляпасом. І поки втопленим у тумані асфальтом розтікався мозок зірки, ти сподівався, що встигнув загадати бажання.

Ти хотів тиші.

Спати.

Кажуть, зірки бояться світанку. Інколи вони падають дивно, наче спотикаються через щось невидиме. Або наче вирішували летіти, і передумали останньої миті.

Цього тижня ти бачив уже дванадцять впалих. На одну менше, ніж минулого. І щоразу просив одного й того самого.

Але нічого не змінювалося.

Гул.

Пити каву — те саме, що пити тривогу. Холодно, гірко, і починає давити у грудях. Можливо, колись кава й була смачною, давала енергію, але зараз перетворилася на безглуздість. Як і все навколо.

Ти повертаєшся до спальні, лягаєш у ліжко й не відчуваєш нічого, окрім липкої синюшної темряви та холоду простирадл. Ти тремтиш, соваєшся. Секунди, хвилини, години. Нескінченність — не межа. У цьому світі твоє страждання не має кінця. Ти не обирав такого життя. Що ти можеш зробити?

Гул не стихає. Він не стає звичним, тим, на що з часом перестаєш зважати. Його неможливо ігнорувати. Він постійно розриває тебе зсередини. Найгірше — ти з ним віч-на-віч. Як і всі інші. Всі його чують, але ніхто не розповідає.

Ти чекаєш. Відраховуєш випиті чашки кави й походи до душу, щоб хоч якось контролювати час, але це — лише його марна трата. Втім, як і все інше. Гул витіснив життя з життя. Залишилася одна порожнеча. Періодично ти встаєш із ліжка лише для того, щоб вийти на балкон. Розглядаєш краєвид зовні, але знову марно. Темне небо, як і раніше, нависає над головою. Іноді розпорює черево об шпилі будинків, і дощ омиває вулиці. Сирість проникає всередину тебе разом зі смаком тютюнового диму. Щось шкребеться у грудях.

Гул.

Подітися нікуди. І тобі просто цікаво, скільки ще ти витримаєш? Тільки про це й думаєш, дивлячись, як великі краплі розбиваються об перила балкона. Цей звук дуже схожий на постріли.

Повертаєшся до спальні, загортаєшся у ковдру. Ти знесилений. Заплющуєш очі. Матрац врізається пружинами у шкіру. Просвердлює тебе, наче десятки штопорів. Тілом розтікається важкість. Дрімота. Коротка, тривожна дрімота, в якій тебе переслідують тисячі людей без облич. Вони тягнуть до тебе руки, хапають — чіпко. А потім обливають бензином і кидають сірника. Ти не відчуваєш болю. Лише запах гару. Він і вириває тебе зі сну. Шлунок стискається, наповнюється важкістю, але ти дихаєш рівно. Глибоко. І тільки черговий вдих допомагає зрозуміти, що гаром тхне з вулиці. Двері на балкон відчинені. Виходиш, а ковдра тягнеться за тобою, як плащ.

Силуети будинків довкола слабко тремтять, ніби несправжні й ось-ось розвіються.

Повітря надворі важке, повне диму. Лінія горизонту палає. Ти дивишся на неї, намагаючись закарбувати в пам’яті кожну мить. Ти ніколи такого не бачив. Але разом із тим, як тебе проймає до мурашок від захвату, охоплює й страх. Тягучий. Серце б’ється у ньому важко, глухо.

Гул.

Ти втомився це терпіти, тож підходиш до краю й скидаєш ковдру з плечей. А потім — себе з балкона.

Хмари золотом розтікаються по небу, а ти стаєш для когось впалою зіркою.

Світає.

07.12.25

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Діана Вінтер-Хеймс
Діана Вінтер-Хеймс@hiems_di

26Довгочити
3.6KПерегляди
69Підписники
Підтримати
На Друкарні з 17 квітня 2023

Більше від автора

  • «Брунатні історії»: відгук на збірку оповідань

    Читацький відгук на збірку «Брунатні історії»: 22 оповідання, знайомство з українськими авторами, враження від сюжетів, стилю та атмосфери. Що сподобалося, що залишилося поза увагою?

    Теми цього довгочиту:

    Брунатні Історії
  • Чорна(біла) ворона

    Це не твоя провина. Коротка замальовка. Можливо, буде продовження.

    Теми цього довгочиту:

    Оповідання
  • В мене завжди було багато котів…

    Скільки себе пам’ятаю, у мене вдома завжди тримали тварин. Собак та котів, пам’ятаю навіть папугу. Мене виховували так, щоб я поважала пухнастих друзів, і я вдячна батькам за це.

    Теми цього довгочиту:

    Коти

Це також може зацікавити:

  • «Тут 52 роки жила фрау Шнайдер…»

    «У старого будинку під Кельном свої правила. Він скрипить буфетом, пахне яблуками й щоночі тихо стукає у стіну. Ліда намагається зрозуміти: це чужа таємниця чи її перша спроба нарешті знайти дім там, де вона зовсім одна?»

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • Червопис 2023. 7 - Жест

    – А ліжко велике? Достатньо м'яке, достатньо тверде? – запитував старезний кремезний дядько, чий лоб перестрів немало низьких стель.

    Теми цього довгочиту:

    Червопис

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • «Тут 52 роки жила фрау Шнайдер…»

    «У старого будинку під Кельном свої правила. Він скрипить буфетом, пахне яблуками й щоночі тихо стукає у стіну. Ліда намагається зрозуміти: це чужа таємниця чи її перша спроба нарешті знайти дім там, де вона зовсім одна?»

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • Червопис 2023. 7 - Жест

    – А ліжко велике? Достатньо м'яке, достатньо тверде? – запитував старезний кремезний дядько, чий лоб перестрів немало низьких стель.

    Теми цього довгочиту:

    Червопис