Що ж… Це вже стало невеличкою традицією, писати огляди на авторів, чиї твори я озвучую. Тому так… Сьогодні в нас огляд на творчість Антона Козлова. Я прочитала за його авторством два оповідання і одну повість: «Стукіт в двері», «Любов матері» (оповідання, яке я озвучила) і «Таємниця міста Рубіжне» відповідно. Мені є що сказати, як і завжди (бо просто інакше не було би сенсу писати взагалі).
Почнемо ми з більш легкого. «Стукіт в двері»
Це історія про кохання, надію, відчай, про життя та споріднені душі. І як зазначив автор в анотації – одне з перших оповідань, які він взагалі написав. Якщо грубо – то це не про сюжет, а про емоції та потік думок на самоті. Ліричний герой тужить за своєю коханою людиною з якою серйозно посварився. Їхні стосунки на грані. Вони навіть не розмовляють один з одним і роблять вигляд, що не знайомі. Сидячі на кухні, чоловік обмірковує все, що сталося між ними. Чи він винен? Якщо так, то що він міг зробити по-іншому? Тут дуже меланхолійна атмосфера, ти буквально представляєш, як за вікном крапає дощ, а на столі стоїть попільничка з недопалками і чуєш цей запах. Я не сказала б, що текст «сильно» написаний, але він естетичний. Ніби дивишся короткометражку на YouTube. Чи помітно, що це рання творчість? Так. Але не в поганому сенсі.
Переходимо до «Любов матері»
Посилання на відповідне відео - https://youtu.be/g4fY1DiWq2k
Ооо. Це максимально тригерне оповідання, яке точно не залишить нікого байдужим. За цим принципом я його і вибрала для озвучення. Анотація. Маша втратила дитину під час пологів, проте, якось вночі, чує плач з дитячої кімнати...
Вагітність, пологи і втрата дитини – дуже болюча тема для всіх, навіть, якщо ти ніколи не мав дітей і не переживав нічого подібного. Можливо, це для мене так… Якщо про «Стукіт в двері» писала, що текст естетичний, то цей саме сильно написаний. Тобі дуже шкода головну героїню, ти їй співчуваєш. Взагалі, непогано розглянута тема того, як різні люди реагують на одну трагедію. І хоча більший акцент зроблено саме на Маші та її депресивному стані, під час прочитання ти можеш зрозуміти і Валерку, його підхід. Сказати, що він мені сподобався, як персонаж – не можу, але розумію. У нього уникаючий тип реакції на стрес (якщо правильно це назвала). Тобто, він намагається максимально сконцентруватися на чомусь іншому, із-за чого перестає звертати увагу на маленькі «червоні прапорці» в поведінці його дружини. Ця історія страшна не містикою, а тим, що вона може дійсно статися. Вона реальна. Просто приберіть істоту. Тоді, що ми побачимо? Жінка, яка втратила дитину, знаходиться в післяпологовій депресії (порушення сну, неконтрольовані емоції, самопошкодження, маніакальна фіксація на певному об’єкті (в нашому випадку, на трупі бідної кішки та її дитині) тощо). До речі, післяпологова депресія може бути і при інших обставинах, бо пологи – це неймовірно стресовий момент при якому і жінка може не вижити. Чи в порядку чоловік? Ні. Він також переживає депресивний епізод та намагається бути сильним не признаючи власну слабкість. Що він робить? Правильно, починає більше працювати, щоб «забутися». Добре, що не пиячить. Їм обом потрібна психологічна допомога, але до цього так і не дійшло. Щоб не спойлерити, скажу так… Без містичної частини – це історія для True crime.
Тепер до найцікавішого – повість «Таємниця міста Рубіжне»
Анотація. Чи приховує назва міста якийсь глибинний зміст? Герої повісті на власній шкурі дізнаються про своє рідне місто під назвою Рубіжне, коли звичайна розповідь про походження міста почне перетворюватися на правду.
По-перше приємно читати про місто, яке недалеко знаходиться від мого рідного дому. Ті хто слідкує за моєю творчістю – знають, що моя мала Батьківщина місто Лисичанськ, яке на жаль зараз окуповане. До речі, про нього тут також трохи згадується. І, насправді, саме в таких містечках багато містичних місць про які мало хто знає, бо вони не розкручені, як Лиса Гора на Київщині чи місто-привид Прип'ять. Тому це широке поле для творів в містичному жанрі.
Якщо говорити про саму повість, то вона неймовірно цікаво написана. Один з якісних текстів, де є і пригоди, і жахи, і крута атмосфера. Добре прописані персонажі. Принаймні, для цього об’єму. Особиста рекомендація – прочитайте! Ви не пошкодуєте.
Переходимо до плюсів та мінусів
До плюсів я можу віднести:
- Загальну естетичність текстів. Коли читаєш – легко можеш уявити те, про що написано, ніби це фрагменти якогось якісного кліпу.
- Гарну меланхолійну атмосферу.
- Цікаво підібрані теми.
- Добре описана людська байдужість.
До мінусів віднесу:
- Проблеми з якістю тексту (не всюди і в різній кількості, але одруківки зустрічаються).
- Інколи є не зовсім логічні моменти.
Якось, так…
У підсумку хочу сказати, що мені сподобалася творчість автора. Так, є невеличкі проблеми, які зазначила вище, але у порівнянні з плюсами вони незначні. Якщо хочете зануритися в похмуру, інколи жорстоку та «ниючу» атмосферу маленького містечка – то це сюди.
