Колись ми дивилися історичні фільми та серіали з захопленням, потім зі сміхом, зараз з рукою біля лоба. У намаганні якось змінити оригінальні історії під культуру сьогодення глядачі зіткнулися з абсолютно нікчемними та шкідливими картинами, які лише віддалено нагадують мистецтво.
1870-ті роки, Лондон. У місто приїздить група молодих та багатих американок, спадкоємиць "нових грошей", які прагнуть знайомства з британською культурою, а також пристрасних романів та титулів. Проте в Америки та Британії виявляються занадто різні підходи до традицій, а молоді та багаті американки не хочуть миритися з консерватизмом британської аристократії — гордої, але збіднілої.
"Буканьєрки" натхнений однойменним романом лауреатки Пулітцерівської премії, письменниці Едіт Вортон. Його намагалися зробити наче відповідь на "Бріджертонів", але вийшла якась слабка копія. Примітивні сюжети, обірвані деталі, купа сцен знято на зеленому фоні замість елегантних будівель. Автори навіть у Англії не знімали. Підлітки дійсно можуть повірити, що у той час люди танцювали під трендові ритми з Тік-току, адже вони тут звучать на фоні балу.
Мені дійсно важко зрозуміти для чого знімати настільки примітивні історії, яка аж так сильно спотворює реальність та подає це все з абсолютно серйозним обличчям. Хотіли повеселитися - зробіть пародію, дайте глядачам теж посміятися. Зараз на Апл виходить другий сезон серіалу "Позолочений вік", тож краще приділити увагу йому, аніж цій слабенькій пародії на трендових Бріджертонів.
