Близько тижня тому мій тато відправився у місце позбавлення волі, але історія зовсім не про це. Сьогодні мене розбудив його телефонний дзвінок, він плакав. Але історія і не про це. Можливо тільки частково. Під вечір я написала йому листа, спочатку це був папірець (8), на якому я планувала виплеснути думки, що роїлися в моїй голові. Проте думаю, що надішлю йому це. Хай у нього в голові теж пороїться.
Частина 1. Без назви
Мій план на найближчі 3 роки був підтримувати тебе усіма можливими і неможливими способами, бо я можу собі тільки уявити, як складно психологічно та морально переживати такий досвід. Проте і від тебе багато чого залежить. Точніше, від тебе залежить усе. Через скільки сварок і примирень ми пройшли і які стосунки у нас зараз? Чому? — Тому що я приймаю твої вибачення, я бачу як тобі важко, я бачу як ти стараєшся ставати кращим. І я хочу робити кроки назустріч. Зараз ти себе визначаєш як “я вже тут і скільки ще тут буду“. Якщо ти ставиш на собі хрест, то які по-твоєму кроки я маю робити? Подумай.
Я доросла жінка, у якої своя родина, свої справи, своє життя, свої цінності. Попри весь тягар того, що на мені лежить, я старалась памʼятати і робити усе можливе в ролі дорослої дочки. Тобі цього було недостатньо?
Які мої кроки зараз, коли мій тато телефонує і каже “я вже тут“ в значенні “я більше ніколи звідси не виберусь, я опускаю руки“. Я щиро хочу щоб ти знайшов відповідь на це питання і, по можливості, поділився нею зі мною. Бо особисто я не визначаю тебе як злочинця. Те що я говорю англійською не робить мене англійкою, так само і те, що сталося не робить тебе вбивцею. Для мене ти залишаєшся моїм татом. Я хочу спілкуватися і підтримувати звʼязок зі своїм татом, а не з людиною, на яку ти намагаєшся себе перетворити. Я розумію, що там є певна нелегальна ієрархічна структура, яка вимагає певного порядку, але (звертаючись до свого тата, людини, яка мене виховала, людини, інтелектом якої я захоплююсь) не потрібно приносити (переносити, інтегрувати та інші розумні дієслова) цей порядок і моє життя. Я не хочу чути тюремний жаргон - ти високоосвічена людина з неперевершеними манерами спілкування. Коли я телефоную тобі - я телефоную своєму татові, а не усій хаті. Якщо “хаті“ це не підходить, то мені не підходить зворотнє.
Частина 2. Ганя
Мені завжди було байдуже до Гані і всіх розборок, які з нею повʼязані, бо це твоє життя, твій вибір, ти вже дорослий хлопчик врешті-решт. Мені навіть здавалося, що ти стаєш кращою поруч з нею (але ця частина моєї думки про тебе скоріше вигадка, ніж правда), бо ти ніколи сильно не ділився своїми почуттями та станами (активно аналізую чи ти намагався, чи я щось пропустила). Але знову ж таки, ваші стосунки, ваш вибір, ваша відповідальність — я тут не для того, щоб вас виховувати. Але ось що важливо: погрози про сексуальну наругу. Зараз напевно відкрию тобі Америку, але обоє твоїх дітей переживали сексуальне насильство. Навіть якщо Ганя зрадила, це її життя, її вибір, її тіло. Той факт, що це робить її негідною твоєї поваги в такому разі — безсумнівний, але… Навіть говорячи, слухаючи (дозволяючи іншим казати таке і провокувати ці думки в твої голові) і допускаючи думку про будь-яке, в тому числі сексуальне насильство в її сторону - можеш просто на хвилиночку уявити, через що пройшли твої діти. І, відверто кажучи, у моменти сексуального насилля, яке над ними коїлось, вони не були дорослими тьотями за закритими дверима, вони були наляканими дівчатами, до голів яких була приставлена зброя. Як ти гадаєш, що ми зробили, щоб це заслужити? Які наші дії будуть достойним виправданням для тих виродків, які це скоїли? Яке виправдання знайдеться моєму чоловікові, коли йому щось не сподобається, і він так вирішить мене провчити зі своїми дружками?
Частина 3. Інші тези
Це серйозні хлопці, таких не доргають туда-сюда.
А моє життя, мій час, мої цінності нічого не варті? Чи ок мене розбудити дзвінком, довести до нервів так щоб я снідала о 4-ій вечора, бо вже просто втрачала свідомість? (прим., бо тато не зрозуміє прікол - Чи ти думав спілкування з “Ваньком“ для мене дейлі рутін?) У мене немає роботи, родини, своїх справ? Чи серйозні тільки ті, в кого хуй і зброя? Я теж серйозна людина, просто для мене твої дзвінки мають достатнє значення, щоб мене можна було дьоргати туди-сюди.
Це реальне життя.
Ні, тату, це не реальне життя, це звалище. Реальне життя це досліджувати історію, культуру, архітектуру, теорії змови врешті-решт; кататися на велосипеді та фотографувати заходи сонця в улюбленому місті, на улюбленій набережній. Реальне життя це зустріти розквіт технологій, розвивати з ними, дорослішати, а потім не встигати за ними. Реальне життя це грати зі своєю донькою в пабг; Реальне життя це прийти на весілля до своєї дочки, їсти торт щоразу як вона приїздить в гості, міцно-міцно її обіймати. Для мене це реальне життя. Якщо для тебе реальне життя це кримінальні особистості і погрози відрізати голову, то тут є три варіянти:
- ми просто живемо в різних реальностях, яким не слід перетинатися.
- або ти помиляєшся і просто забуваєш про справжнє реальне життя.
- або я помиляюсь, але тоді в твоїй реальності я жити не хочу.
Я дуже чекаю, коли ти повернешся назад в мою реальність. Я хочу, щоб ти про неї памʼятав, бо вона на тебе чекає.
Ти не звернувся до мене одразу як виникла проблема.
Я не знаю, чи почуваєшся ти кинутим, але моїм планом було, як я вже казала, зробити все можливе і неможливе, щоб ти таким не почувався. Так ось, ти гадаєш я не вмію влаштовувати скандали і слати людей куди подалі? Особливо, коли щось стосується рідних мені людей. Може ти не був свідком таких подій, але повір я можу (гени))), і мені достатньо було б одного твого слова, щоб Ганя вилетіла з квартири як пробка, а Варі і пів-слова. Але рішення влаштовувати цей цирк, — що тепер я ходитиму по вулицях і оглядатимуся - мені не є зрозумілим. Я вважала себе частинкою твоєї родини, до якої ти можеш звернутися, якщо виникають проблеми. Але ця ситуація показує мені, що ти знайшов там собі іншу родину. Можливо так того вимагала ситуація, я не знаю, просто ділюся враженнями.
Ну ти знаєш як з такими людьми балакать. Поїдь розберись.
Так, знаю, викликається поліція і розмова закінчується. Якщо ти мав на увазі щось інше, то ні. Між фіз-рою і математикою в школі у мене не було предмету “разгавор па панятіям“. У мене просто досі шок від того як ви ставитесь до своїх дітей, якщо чесно. Знаю одну жіночку, так вона своїх дочок підбивала їздити закордон працювати курьєрами. Потім її судили, всі ми знаєм за що. Добре, що у її дочок вистачило мізків не їхати (така смішна історія, просто луснути можна). Так от: ми шо вам речі? Скільки років пройшло, а я досі не можу пояснити собі ту ситуацію, а тут на тобі - нова. У вас не так багато дітей, щоб розкидатись ними по різних кримінальних схемах, ви в курсі? Хоча це вас ніколи не зупиняло.
У тебе є вибір
Щодня, щогодини, щохвилини! Твій світ і твоя реальність покладаються тільки на тебе! Все залежить від тебе так довго, як ти про це памʼятаєш. В ту секунду, Коли ти починаєш думати, що ти безсилий і вибору немає - ти стаєш безсилий.
Частина 4. Закінчення
Втретє скажу, що моя мета - цілковита підтримка. Цілковита підтримка мого тата. І хоча цей лист сповнений болючих спогадів, якщо ти ДЛЯ СЕБЕ вирішуєш тут і зараз, що ти залишаєшся моїм татом, в моїй реальності, на моїх правилах, і межах моєї родини, то я зроблю все можливе і неможливе, щоб залишитися твоєю донькою.
Можливо щось, що я написала про тебе не є дійсністю, а це лише плід моєї уяви, яка хоче бачити люблячого, докладаючого зусиль, не без приколів тата - я зрозумію. Головне, щоб ти розумів для себе хто ти є, і щоб я розуміла для себе хто ти є (бо як ми вже визначити спільними зусиллями дедуктивним шляхом я теж людина серйозна і мене не можна туда-сюда дьоргать).
Частина 5. Пост скриптум
Сподіваюсь там є хороший психолог, бо я б дуже хотіла, щоб ти усвідомив, що це не куля — дура. Не Ганя винна в тому, що сталося. Ти дорослий хлопчик, який приймає дорослі рішення. Інколи за них доводиться понести відповідальність. Хто винен в тому, що ми з Варварою були биті все дитинство? Ніхто тобі не ходив і не казав: ти що не можеш в морду дать. Ти сам ішов і давав. Тому я сподіваюсь, що ти проаналізуєш, чи можна щось пропрацювати зі спеціалістом. Останній приклад:
Весна 2023. Я їду зі своїм татом у тролейбусі і він переповідає мені ситуацію, від якої в жилах холоне кров. Ситуація явно вийшла з-під контролю та матиме наслідки. Тремтіння в голосі. Ледь не плаче. Ми приїхали до музею ВВВ, де було б класно поглянути на літак зсередини, але виявляється вхід не безкоштовний (як було раніше) і як результат у мого тата завʼязується словесна перепалка, буквально без 5 хвилин бійка з нещасним продавцем квиточків.
В моїй голові не вкладається нонсенс: щойно ти пояснював мені, що людина загинула, а вже за 5 хвилин завзято гарячкував на першого ліпшого.
