Соціальна Психологія

Пізнання свого ідеалу.

Є таке відчуття напередодні великого свята: коли ти вже знаєш, що воно буде, вже чуєш запах із кухні, вже чуєш голоси за дверима, але двері ще зачинені. Очікування. Оця натягнута тиша перед тим, як усе зміниться. Ми живемо в такій тиші. Вже роки…

Розвиток техніки завжди був одним із факторів змін у суспільстві. Найбільше це простежується у напівсвідомих химерах, які є уособленням людських страхів людей щодо майбутніх можливостей технологій

Є вид вигнання, для якого не потрібен кордон. Не потрібен літак, валіза, штамп у паспорті. Людина сидить у власній кухні, п'є каву з горнятка, яке купувала на базарі того міста, де народилася, і водночас перебуває десь дуже далеко.

Історія, що починається з допомоги близькій людині. Вона запускає низку подій, які змушують замислитися над власним життям і майбутнім. А фінал залишає відкрите питання: що буде далі?

Стаття викриває, як веганство підмінюють дієтою та боротьбою лише зі стражданнями. На прикладі собак і котів автор показує: проблема починається не з жорстокості, а з хибного переконання людини, ніби вона в праві володіти тваринами, визначати їхню роль і використовувати їх.

Сьогодні я ознайомилася з результатами сучасних досліджень чинників психічного здоров'я. Серед базових потреб людини виокремлюють одну, про яку ми не завжди замислюємося, — потребу в ПРИСУТНОСТІ іншої людини.

Ми знаємо незліченну кількість історій, втілених на екрані та на сторінках книжок; ми бачили ці конфлікти на власні очі, чули про них і навіть переживали їх.

Сонячним ранком у Каїрі пекар Ахмед без вагань подарує виснаженій літній жінці теплий лаваш з усмішкою “Альхамдуліллях”.

Є одне запитання, яке я давно ношу в собі і яке, здається, не дає спокою нікому, хто хоч раз зупинявся посеред буденного галасу і чесно дивився всередину себе. Запитання просте до болю: "хто ти насправді?"

З усіх домашніх страхів вона найбільше боялася одного почути від себе правду.

Чернетка, а може ескіз. Боді-горор чи маніфест. Але точно радикальний омаж Марку Оже та його дослідженню “не-місць”. Я пишу про простори й те, як вони знеособлюють наші тіла та душі. Сьогодні це – готель. Можливо, я буду дописувати, а можливо, й залишу все як є. Не знаю…

Чому ми постійно порівнюємо себе з іншими і відчуваємо себе невдахами? Як соціальні мережі посилюють цей механізм і що відбувається, коли ми перестаємо оглядатися на чужі життя. (Читати далі)

Текст про те, як відчуження стає другою натурою, як примус маскується під турботу, як ми стаємо «захищеними від колиски до могили» і платимо за це свободою. Гудман не дає рішень, а запрошує до чесності: визнати миті зради. І провести межу.