Парадокс української єдності: чому ми брати на війні і чужинці в мирний час?
Сонячним ранком у Каїрі пекар Ахмед без вагань подарує виснаженій літній жінці теплий лаваш з усмішкою “Альхамдуліллях”.

Сонячним ранком у Каїрі пекар Ахмед без вагань подарує виснаженій літній жінці теплий лаваш з усмішкою “Альхамдуліллях”.

Є одне запитання, яке я давно ношу в собі і яке, здається, не дає спокою нікому, хто хоч раз зупинявся посеред буденного галасу і чесно дивився всередину себе. Запитання просте до болю: "хто ти насправді?"

Чернетка, а може ескіз. Боді-горор чи маніфест. Але точно радикальний омаж Марку Оже та його дослідженню “не-місць”. Я пишу про простори й те, як вони знеособлюють наші тіла та душі. Сьогодні це – готель. Можливо, я буду дописувати, а можливо, й залишу все як є. Не знаю…

Чому ми постійно порівнюємо себе з іншими і відчуваємо себе невдахами? Як соціальні мережі посилюють цей механізм і що відбувається, коли ми перестаємо оглядатися на чужі життя. (Читати далі)

Текст про те, як відчуження стає другою натурою, як примус маскується під турботу, як ми стаємо «захищеними від колиски до могили» і платимо за це свободою. Гудман не дає рішень, а запрошує до чесності: визнати миті зради. І провести межу.

Ви коли-небудь помічали, що після години в соціалочках вам важче зосередитися на чомусь важливому? Виявляється, це не просто ви так “чуствуєте”, а так воно і є.

Кілометр угору сходами, коли коліна тремтять, а дихання збивається. Випадковий автобус у швейцарських горах став шляхом до свободи. Історія про прощення тата, бабусі й себе в маленькій церкві. Залишаю тягар виживання там. Ми вільні, Танюш. Ти зрозумієш...

Історія з присмаком какао і відчуттям, що один-єдиний день не хоче тебе відпускати. Але рано чи пізно доведеться визнати неминуче та зробити правильний вибір.

Чи викликають у вас страх зустрічі з метою знайомства? Ось як впоратися зі своїми страхами, з'явитися на таких заходах і скористатися можливостями, які вони надають.

Ми усі вчилися… Вчилися в школах, коледжах.. Отримали знання. Але!!! Автор п'єси змальовує у ній шкільні проблеми, які цікавили будь-кого.. Учень 9 класу, Яків Беркута, вступає в сутичку зі своїм заангажованим класним керівником, яка заздрить його здібностям.
Мабуть нашим найважливішим рішенням у житті є остання воля щодо свого помирання. Традиції поховання, супутніх процесів, розпоряджень щодо майна та піклування про психологічний стан ваших рідних. .

Знецінення не така проста штука, як ми його знаємо. Це не лише захисний механізм у спілкуванні через приниження своїх або чиїхось досягнень, а значно глибші поведінковові механізми які формують і характер і подальші стосунки у сімях та родинах.

На жаль в Україні у середовищі психологів ще складно з мисленням, особливо критичним. І на безлічі семінарів для педагогів, психологів, або для молодих батьків тема право та лівопівкульних людей виникає з гнітючою регулярністю.

Вегетаріанці та вегани — часто можна почути, як ці два слова вживають взаємозамінно й майже в однаковому значенні. «А це ж ті, хто не їсть тварин», — може подумати середньостатистична людина. Хтось скаже вам, що веган — це скорочення від слова вегетаріанець.

ТПро наради як дзеркало колективу: диктат, розгубленість, хаос і рідкісний баланс. Текст про владу, межі, тишу й те, коли розмова справді починає працювати.

Не хочеться це визнавати, але соціальна складова для людини є дуже важливою
Кожна людина знає чого їй бракує та який у неї є комплекс. Ми можемо несвідомо приховувати її навіть якщо ваша вада не така виразна. Але у нас немає можливості з цим миритись.
Історія про те, як у житті людини сталася подія, вплив якої можна порівняти з вибухом бомби. У результаті вона намагається не розвалитися остаточно, хоча фізично й психічно перебуває на межі. І достатньо зробити лише один неправильний крок — і все

Історія про те, як людині доводиться жити під м'яким тиском з боку рідних, друзів, колег та суспільства загалом. І про те, як вона бореться за збереження своєї зони комфорту, щоб просто жити у власному ритмі, а не в тому, який їй нав’язують інші люди,
