Чи помічали ви, що всі емоції у психіці людини мають дві крайні позиції (наприклад, радість — смуток)? Зізнаюсь, саме ця особливість дає можливість у моїй роботі їх трансформувати. Якщо занурюватися глибше, то за кожною емоцією стоїть відповідне почуття, яке виникає як наслідок, як результат. І завершує ланцюг — певна дія або ж її відсутність (як прояв свідомого маскування).
Давайте розберемо це на прикладі тривожних людей, як з емоції проростає дія. В основі почуття тривожності дуже часто лежить емоція страху: страху втрати контролю, страху неприйняття, невідповідності очікування–реальність тощо. Саме тому ці почуття тривоги викликають у людини наступну реакцію як прояв дії — або надмірного контролю, або педантичності, або гіпервідповідальності. Ну і врешті-решт — усі три дії можуть відбуватися паралельно. Логічно, що ці реакції вимагають надмірної напруги та незапланованого людською природою зливу енергії. Адже психічні запаси теж мають певний ліміт.
Що ж відбувається далі? Коли запаси енергії вичерпуються, а напруга не зменшується, психіка вмикає захисний механізм для збереження своєї життєдіяльності — перехід на програму «апатія». Таким чином психіка може накопичити втрачені ресурси. Адже людина, яка живе в постійному режимі мозку «працювати понад норму», іншим способом не може на це вплинути.
Існує ще один варіант крайньої позиції перенапруження мозку — навпаки, відсутність завершальної дії — свідоме приховування справжніх емоцій. Це той випадок, коли з’явився імпульс — емоція, яка спровокувала певне почуття, але дія не відбулася. Мова йде про інфантилізм.
Інфантилізм виникає часто також через високу напругу психіки. У такий спосіб нервова система намагається знайти розрядку і відпустити напругу. Людина, яка постійно контролює свої емоції, їхній прояв і дозування, перевиснажує психіку. Відповідно, в якийсь момент, щоб не з’їхати з глузду, поведінка такої людини стає ніби безконтрольною й опосередкованою. Вона може сказати те, що повністю не відповідає її статусу, віку та повсякденному стилю поведінки. Це може виглядати вкрай по-дитячому, виражатися в певних нетипових для цієї людини жестах, викликах, надмірній відвертості зі сторонніми людьми, дитячих коментарях та дивному сміху. Так проявляється компенсаторна поведінка людини з існуючою в ній психічною напругою від надмірного контролю. Важливо відзначити, що сама людина в цей момент (прояв інфантилізму) взагалі цього не помічає та, відповідно, не контролює. Лише її оточення може спостерігати видимий великий контраст поведінки. Звісно, такі симптоми свідчать про психічний розлад особистості.
І як узагальнення, варто сказати, що жодна з крайнощів (це стає зрозуміло з вищенаведених прикладів) не веде до позитивного результату й граничить із психоемоційними розладами. Саме тому у якості профілактики небажаних кризових станів слід проводити гігієну такої важливої складової вашого організму, як ваша психіка.
Джерело практики: Майстерня психологічного зцілення
