У попередній статті ми розібрали поняття «самоцінність». Настав час виділити його складові — так звані маркери прояву цього поняття.
Одним із головних показників самоцінності є вміння відстоювати власні кордони. Давайте розглянемо детальніше, що це означає.
Практично всім знайоме словосполучення «власні кордони», але як тільки-но справа доходить до їхнього відстоювання — забувають, власне, і про сам факт їхнього існування. Як думаєте, чому? Все просто! Це свідчить про їхню… відсутність.
На жаль, практика показує, що в багатьох людей віком 20+ кордони ще не сформовані. Коріння цієї проблеми беруть свій початок у суворому батьківському вихованні. Адже слухняність дитини передбачає певне її підлаштування під потреби й запити спочатку батьків, а потім — соціуму загалом. Формується так звана «зручність» дитини, закладаються ті самі «прошивки», які назавжди залишаються в системі її поведінки та звичок. А як відомо, звички формують характер.
Відповідно, характер дитини, яка виросла в форматі «будь зручною», передбачає компромісність і поступливість. Адже якщо дитина чинить супротив — її карають. Таким чином, захисні механізми відстоювання поступово згасають. Людина з раннього дитинства звикає, що поступатися своїми потребами, цінностями — це норма, яка передбачає схвалення, а не покарання. Для таких людей природним стає підлаштовуватися під усіх заради прийняття, адже так навчили батьки. Тому нормою стає віддавати перевагу не собі, а іншим…
У цей самий момент відбувається злам ваги своєї фігури, її вагомості. Відповідно, людина втрачає усвідомлення власної цінності. І питання навіть не в тому, що вона не може озвучити свої потреби через страх, а в тому, що вона навіть до кінця їх не усвідомлює. Адже звикла жити під диктовку домінуючих фігур: спочатку батьків, потім лідерів у власному оточенні. Такі люди зазвичай жертвують собою заради блага та потреб інших, навіть якщо ці інші не є їхніми близькими.
Така категорія людей починає шукати так званих «маяків» — лідерів, які визначатимуть, як потрібно себе проявляти. Такі маяки стають ніби диригентами, що керують чужими життями. Саме від них залежатиме рівень самоцінності людей із втраченими кордонами.
Звісно, ця ситуація звучить не надто оптимістично, але, на жаль, є правдивою.
Рекомендації психолога
Як практикуюча психологиня, я можу надати наступні рекомендації.
Насамперед слід усвідомити, чи є у вас кордони, якими ви нехтуєте й дозволяєте іншим розпоряджатися вашими власними ресурсами, навіть близьким людям.
Що це значить? — Ви спокійно, без почуття провини можете сказати на їхнє прохання «ні», якщо «так» Вам зашкодить. Тобто, своїм «так» у певних ситуаціях Ви жертвуєте своїми планами, задумами, потребами тощо.
Наступний крок після усвідомлення — це відновлення власної цінності. Звісно, це завдання не з простих, адже включає роботу на різних рівнях:
робота з внутрішніми ресурсами (усвідомлення своїх можливостей, талантів, унікальності, сильних сторін);
позиціонування себе в соціумі через нове усвідомлене «Я»;
пріоритезація своїх моральних і соціальних цінностей (чекліст: із чим я готовий йти на поступки та за яких обставин, а що є для мене табу за будь-яких умов).
І, наостанок, я хочу запевнити вас: у кожної людини на цій планеті є свої виклики. Не всі, звісно, готові з ними справлятися. Проте вибір завжди за вами — підкоритися слабкості чи проявити силу.
Джерело практики: Майстерня психологічного зцілення
