Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

"Під Поглядом"

"Поруч із коханою людиною можна пережити будь-які негаразди."

Я стояв у магазині й розглядав товари, намагаючись убити час в очікуванні. Моє око постійно чіплялося за вітрину зі страпонами.

Це — мій фетиш, і я зізнаюся в цьому лише одній людині — своїй дружині. Хоча вона й так знала всі мої вподобання.

Тим часом вона вибирала вбрання в іншому кутку магазину й час від часу поглядала на мене, наче вирішувала, який наряд краще підійде.

Увесь цей час я відчував погляд продавчині на потилиці. Здавалося, вона вивчає мене як щось цікаве. Я не зовсім розумів причину її інтересу — і це дратувало.

Перебування в магазині для дорослих лише підсилювало це роздратування, бо в подібних місцях мені завжди некомфортно.

Я завжди почувався ніяково в таких місцях. Мабуть, ще з дитинства — звідти, звідки прийшло оте відчуття, що бажання — це щось брудне.

Але без мене здійснити потрібні покупки було неможливо.І я все це терпів — лише з цієї причини. Хоча в цій ситуації мені допомагав один факт — присутність моєї дружини. . Навіть коли вона стоїть осторонь, мовчки переглядаючи сукні, її присутність тримає мене на плаву. Немов я не сам у цьому в'язкому, липкому просторі.

— Дорогий, — порушила густу тишу дружина. Вона показала мені костюм.

Перетнувши кімнату, я взяв його й пішов до примірочної перевдягатися.

Поглянувши на наряд, я не здивувався — це було цілком у її стилі.

— Я підібрала ще кілька варіантів, — мовила вона, поки я перевдягався.

Коли я вийшов, на мені був костюм Червоної Шапочки, котрий комфортно сидів на мені, нічого не стискаючи. Це вже фетиш моєї дружини. Вона обожнювала вдягати мене в костюми, особливо жіночі, запевняючи, що такий одяг мені личить.

Я ж не заперечував, допоки вбрання не було надто відвертим.

Попри це, моє обличчя палахкотіло від сорому — продавчиня стежила за нами, вп’явшись у мене поглядом холодним, непорушним, мов у дослідника. Тим часом дружина уважно розглядала, як на мені сидить костюм.

Закінчивши, вона стала переді мною майже впритул і, нахилившись, прошепотіла:

— А ця дівчинка не боїться потрапити в лапи страшної вовчиці?

Через присутність продавчині я, сам того не помітивши, прикрив руками свій стояк. Хоч між нами й стояла дружина.

Водночас я уникав її погляду — мені було соромно через цю ситуацію.

На її обличчі була легка, тепла усмішка — її щиро забавляла моя реакція.

Потім вона чмокнула мене в щоку, розігнулась і повернулась, щоб дістати наступний наряд.

— А вашому чоловікові дуже личить, він надзвичайно милий у цьому вбранні, — несподівано заговорила продавчиня, а я знову почервонів.

Дружина лише задоволено посміхнулася у відповідь — їй подобалося, коли хтось так високо оцінював її вміння підбирати вбрання..

— Дорогий, може, приміриш це? — її тон був м’якшим, ніби вона не хотіла, щоб здалося, що тисне.

Я відчув цей підтекст. Вона залишала вибір мені — і я це цінував.

І подивився на вбрання в її руці — білий костюм дівчини-кролика.

Усередині ще тремтіло щось, що питало: «А раптом це вже занадто?»

Але цього разу я не відступив. Просто взяв костюм і притримав його в руках — ніби даючи собі час звикнути.

При цьому відчував тканину під пальцями, що ледь помітно тряслись.

— Може, принести йому водички? — втрутилася продавчиня.

— Думаю, йому не завадить, — відповіла дружина.

Після того як продавчиня зникла в підсобці, дружина трохи нахилилася вперед і прошепотіла мені на вухо:

— Подумай, моє кроленя, як мило ти виглядатимеш під час гри з твоєю улюбленою іграшкою в цьому вбранні.

Я опустив погляд, відчуваючи сором і нав’язливі уявлення. Вона тихо опустилася на коліна і ніжно обійняла мене.

— Пам’ятаєш наш перший експеримент? Ти тоді теж сумнівався, а потім тобі так сподобалося.

Я притиснувся до неї, добре пам’ятаючи той момент — один із моїх перших кроків на шляху прийняття себе.

— Як і тоді, ти справишся.

Від її слів мені полегшило, і я підняв погляд на неї. Як завжди, її турботливі обійми стали для мене джерелом сили.

Коли продавчиня повернулася, я обережно взяв склянку й почав повільно пити.

— А він у вас дуже ніжний, — сказала вона дружині, дивлячись на мене.

Почувши ці слова, я обурено глянув на продавчиню. Усередині щось спалахнуло.

Ніжний... Не нагадуйте мені про це.

Це слово тягло за собою тінь дитячих докорів: «ти не мужик», «будь хоч трохи жорсткішим».

Я через це намучився, ніби це клеймо, що не відпускає і досі.

— Це я в ньому й обожнюю, — відповіла вона з легкою посмішкою.

І хоч всередині все ще тривожило, її слова трохи вгамували стару рану.

Закінчивши пити, я подивився на костюм.

Сором знову накотить. Він завжди накочує.

Але цього разу — я сам зроблю крок.

Я віддав склянку, ніби щось здав, а дружина ніжно прошепотіла мені на вухо:

— Ти впораєшся, моє кроленя.

Я притримував костюм — мов крихку річ, що ще ледь утримую в руках.

Повільно й обережно рушив до примірочної.

Я знав, що мені буде соромно. Що знову спітнію й спалахну.

Але цього разу — я вже не тікав.

Далі примірка проходила спокійніше й звичніше — з фразами на кшталт: «Як тобі це?», «У цьому вбранні ти особливо милий» — і подібне.

Коли все завершилося, я пішов до авто чекати, поки вона розрахується за покупки.

На вулиці дув легкий вітер, і я вдихнув його глибоко, ніби вперше. Сором ще був, але дихати стало легше. всередині було приємне відчуття: я впорався, витримав усе це. Світ навколо здавався трохи яскравішим, і я відчув, що зробив маленький, але важливий крок. Став трохи ближче до самого себе.

Доповнення -:

В цьому оповідані важливий не ритм, а рівновага. Адже усе повіствування строїться виключно на рівновазі меж різними елементами. Персонажами, емоціями та іншими апектами повіствування.

Автор.

Не треба вважати продавчиню повноціним персонажем, вона частина фону, частина атмосфер і одна з опор, на котрій стоїть оповідання. Вона важлива ролю, але не як персонаж.

Автор.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Сергій Циганко
Сергій Циганко@RockRt

Письменник Любитель

33Прочитань
0Автори
1Читачі
На Друкарні з 26 червня

Більше від автора

  • "Надтопухнастий Пес"

    Історія про те, як через зовнішність соціум приписує людині роль, яку вона не просто не приймає, а яка суперечить її суті.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія
  • Вайфу та Хасбендо — не Інтернет Культура, а Ярлики

    У сучасній інтернет-культурі дедалі популярнішими стають терміни вайфу (waifu) та хасбендо (husbando). Їх прийнято вживати щодо вигаданих персонажів із аніме, манґи, ігор чи інших творів, яких користувачі інтернету емоційно «привласнюють» як уявних партнерів.

    Теми цього довгочиту:

    Культура Споживання
  • Гачі, Ісекай, Гаремники та інші схожі жанри: Фансервісні смітники чи щось більше?

    У сучасній медіаіндустрії жанри на кшталт гачі, ісекай, гаремників та подібних часто сприймаються як приклади фансервісного сміття — контенту, де фансервіс не є доповненням, а самою суттю твору. Проте, ці жанри не приречені лиш на деградацію. У них є шанс стати чимось більшим.

    Теми цього довгочиту:

    Культура Споживання

Вам також сподобається

  • Як архітектура впливає на психологію людини

    Архітектура - це не тільки мистецтво створення будівель, але й наука про те, як вони впливають на людей, які в них живуть або перебувають.

    Теми цього довгочиту:

    Архітектура
  • Зони у Матриці Долі.

    1) Дитячо-батьківська карма (ДРК).Енергія в точці А (фіолетове коло) - це ресурс людини, найяскравіша і позитивна енергія. Саме по ній нас бачать люди. Якщо енергія в цій точці в позитивному прояві, то ви розумієте свою самоцінність, ви розумієте, хто ви і навіщо живете.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Як архітектура впливає на психологію людини

    Архітектура - це не тільки мистецтво створення будівель, але й наука про те, як вони впливають на людей, які в них живуть або перебувають.

    Теми цього довгочиту:

    Архітектура
  • Зони у Матриці Долі.

    1) Дитячо-батьківська карма (ДРК).Енергія в точці А (фіолетове коло) - це ресурс людини, найяскравіша і позитивна енергія. Саме по ній нас бачать люди. Якщо енергія в цій точці в позитивному прояві, то ви розумієте свою самоцінність, ви розумієте, хто ви і навіщо живете.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія