Всі наші рішення приймаються з перспективи власної субʼєктності. Вони не є правильні, чи неправильні. Просто результат функціонування нашого мозку. Результат роботи “алгоритмів”, які сформувалися в ньому протягом нашого життя. Субʼєктно “відповідна” реакція на події.
Ми, як особистості, лише є спостерігачами і постфактум усвідомлюємо результат - згенероване “алгоритмами” рішення. І, як будь яка людина, схильні виправдовувати його. Тому для нас вони саме здаються “правильними”. Але насправді аргументація “правоти” зʼявляється вже після і накладається на згенероване рішення. В основі своїй це просто готова реакція на задані обставини, яка грунтується на минулому досвіді, переважно з дитинства.
Але, також виходить, що ми зовсім не робимо “неправильних” дій. Для нас кожна з них є закономірна. Проте кожна має наслідки. І доволі часто вони є “негативними”. Що це означає? Лише, що наші життєві обставини змінилися, на ті, в яких ви щось втрачаєте. Втрата стабільності, спокою, комфорту. Будь чого. Тоді вже відбувається переоцінка і колись закономірна дія стає “неправильною”. І це нормально.
Ми ніколи не зможемо оцінити незалежно власну “правоту” до того, як не зустрінемося з реакцією “світу” на неї. Наслідки - це єдиний критерій істинності і наш спосіб для самокорекції опісля.
Тож зовсім не варто дорікати себе за прийняття “неправильних” рішень і відповідні вчинки. Звісно, їх наслідки часто роблять дуже боляче. Інколи не тільки нам, а й оточуючим. Але це просто сформовані ми. Це і є наша “особистість”. Наш “правильний” спосіб реагувати на світ. Треба навчитися усвідомлювати і прийняти це. Заперечування самого себе не призведе ні до чого хорошого. З іншого боку, прийняття дасть нагоду контролювати обставини. Краще вивчати власні реакції на подразники і намагатися не заходити в ситуації, коли ви починаєте поводитися “неправильно”. А також, в разі “помилок”, витрачати сили і час саме на роботу з майбутнім - наслідками, замість фіксації на тому, що вже не можна змінити - минулому.
Ніколи не допускати “помилок” не вдасться. Можливо лише з часом зменшити їх до якогось мінімуму. Та, переставши звинувачувати себе, ми можемо почати робити спроби в бік виправлення ситуації. Зрозумівши, що якесь припущення/дія призвели до зовсім не бажаного результату, ми можемо спробувати підійти до нього з іншого боку. Зрозуміти самим і пояснити іншим, що ви цього не хотіли і запропонувати собі/іншому альтернативний вихід до бажаного результату з нинішніх обставин. Інакше кажучи, зробити “правильну” дію.
