Друкарня від WE.UA

Лаштунки

День сірий

тривоги викликає в мене

почуття та розпач

спустившися з гори до міста

він є породження людським —

бетонних барв хапнуло

небо

тепер під впливом я його

п’ять днів назад

і стільки ж місяців вперед

лаштунків знову відкриття

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Viva la Kuki
Viva la Kuki@viva_la_kuki

Роздуми, творчість, рецензії

13Довгочити
630Перегляди
9Підписники
На Друкарні з 18 квітня 2024

Більше від автора

  • Як звучить втома

    Еххх, я стомився.... Моє дихання … воно таке .. ніби я цілодобово знаходжуся під пресом! Це все точно не для мене...

    Теми цього довгочиту:

    Творчість
  • Про що “Осина Фабрика” насправді?

    Френку лише шістнадцять. Він живе з батьком на віддаленому острові й чекає на повернення свого брата, що втік із психіатричної лікарні. Та й самого Френка важко назвати звичайним підлітком. Єдина його розвага — вбивати. Та чому насправді це книга-критика гендерного питання?

    Теми цього довгочиту:

    Книги
  • П’ятниця в масштабі року

    Прокинувшись зранку я не повірив своїм очам. Не може бути, щоб світ так сильно перемінився за ніч. Лише вчора я відчував тяглість і смуток, спостерігаючи вигорання оточуючого середовища - осінь. А вже зараз ця меланхолійна жовтизна змінилася білосніжним спокоєм

    Теми цього довгочиту:

    Оповідання

Це також може зацікавити:

  • v.b | N | цикл “протиріччя”

    Цей текст — про людину, що губиться серед міста й власних думок. Про відчуття, коли навколо шум і світло, а відповідей нема. Про ніч, що дробить тебе на уламки, поки ти мовчиш і шукаєш сенс там, де його не залишили.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Ці руки…

    Ці руки... Вони невинні. Тендітні й малі... Вони нічого не вміють, лишень вічно стискаються в кулачки.

    Теми цього довгочиту:

    Верлібр

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • v.b | N | цикл “протиріччя”

    Цей текст — про людину, що губиться серед міста й власних думок. Про відчуття, коли навколо шум і світло, а відповідей нема. Про ніч, що дробить тебе на уламки, поки ти мовчиш і шукаєш сенс там, де його не залишили.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Ці руки…

    Ці руки... Вони невинні. Тендітні й малі... Вони нічого не вміють, лишень вічно стискаються в кулачки.

    Теми цього довгочиту:

    Верлібр