Є дружби, які не починаються гучно. Вони починаються дивно: з того, що дві юні дівчини просто якось опинились поруч - після вступного іспиту у коледж. Випадкова розмова, яка затягнулася у прогулянку. Літо і все ще в них попереду.
У цьому вірші звертаються до річки, яка символізує спогади, емоції та переживання. Розповідають про своє каяття та любов, яка переплітається з болем і втратами. Річка стає свідком його почуттів, а також місцем, де зберігаються незавершені листи та думки
Нарешті ти відповіла на мої листи, дорога подруго. Нарешті з холодним вітром та вогкістю залізла до моєї ковдри.
Кульбаба, що витинається з-під асфальту узбіччя, викликає захоплення і всезагальних оплесків; за виноградним паростком на лозі прискіпливо стежать, і відтинають без жалю, якщо зав’язків грона не з’являється за червень.
Новий спосіб знайти однодумців, друзів або просто розповісти комусь анонімно про своє наболіле. Кому-небудь, хто може бути в десятках тисяч кілометрів від тебе і буде так само зацікавлений у спілкуванні саме з тобою.
А я казала.
💌
