Річенько моя,
Розкажи та покажи,
Старанне каяття
Тобою пропитане.
Завзяте вузлом, мила моя,
Яке кохаючи, лаяла ти.
Дружня моя, річенько,
Тобі пишу я.
Хочу показати листа,
Який подумки загубила ти.
Красиве словами,
Вмістом печальне,
Адресоване течії,
Палючій, тямущій,
Що згодом покине мене.
Моментами все добре, але дещо не так. Гадати, що тобі не довподоби, починаєш шукати в собі. Розібрати те, скласти те, але картина неповна. Ці рядки про це: пошук, розуміння, прийняття чогось, що може не сподобатися, але буде вірним у душі.
Інколи так буває, що навіть рідні люди повинні кудись піти. Це може бути другий план, а може й остаточний відхід. Так, бувають спроби повернути все назад у наш маленький куточок, але не виходить. Що тоді? Ці рядки про це: які труднощі, випробування треба пройти до єднання.
У вірші йдеться про глибокі почуття та спогади, які викликають листи з чужими звістками. Головний герой відчуває ностальгію за рідним містом, яке є для нього особливим і неземним.
