Друкарня від WE.UA

У вічному танці

Хтось курить самокрутні сигари,

хтось заливає горе вином, —

та лише древні примари

в будинку та за вікном

роками танцюють танок

та відають лиш про обман,

який читали з книжок,

що в головах сіють туман.

Вони здолали своє горе,

вбиваючи обох зайців,

коли сліз й печалі море

стікло із їх пустих голів.

Мотузка, мило та стілець

або гострючі леза в пінній ванні —

їх дії визнавались як взірець,

зникали люди гірші та погані.

Тепер вони танцюють тан,

який ніколи не закінчиться;

яким б не був жахливим їхній стан,

вони ніколи більше не повісяться.

Не тому, що тямлять урок,

не тому, що усе зрозуміли, —

вони допустили таких помилок,

бо по-інакшому їх не навчили.

#блуд

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ліліт Девіль
Ліліт Девіль@vJt5ef63V_xsp_H

2Довгочити
21Перегляди
1Підписники
На Друкарні з 13 серпня 2025

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • “ Слова твої “

    В тексті йдеться про пошук внутрішнього спокою та гармонії в світі, що постійно змінюється. Ліричний герой розмірковує про минуле, згадуючи яскраві моменти, які залишили слід у його серці.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | сон | цикл “асиметрія”

    Цей вірш — про втечу від перевантажених думок і чужих суджень. Про бажання впасти в поле і розчинитись у нічній тиші, де світанок більше не важить нічого. Лиш поле, волошки й спокій, якого не зламати жодним голосом.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • “ Слова твої “

    В тексті йдеться про пошук внутрішнього спокою та гармонії в світі, що постійно змінюється. Ліричний герой розмірковує про минуле, згадуючи яскраві моменти, які залишили слід у його серці.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | сон | цикл “асиметрія”

    Цей вірш — про втечу від перевантажених думок і чужих суджень. Про бажання впасти в поле і розчинитись у нічній тиші, де світанок більше не важить нічого. Лиш поле, волошки й спокій, якого не зламати жодним голосом.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія