Please be rude — але в моєму розумінні.

*Gigi Perez — Please Be Rude

Єдине, про що я прошу, — це бути чесним зі мною. Не приховувати, не зм’якшати, а говорити, як воно є. Не дай мені створювати ілюзій щодо тебе, не дай мені мріяти й сподіватися. Трощи усі мої повітряні замки, мов склянки, трощи їх безжально, нещадно і люто. Вливай бридку, пересолену правду мені у вуха, хай вона буде мені отрутою і хай до тієї отрути я здобуду імунітет. Я людина така, що розчарувавши мене один раз, розчаровуєш назавжди. Тож не дай мені розчаруватись, не смій ставати мені образом у голові, будь образом перед моїми очима. Будь зі мною прямолінійно, часом навіть образливо-болюче, будь грубо, та бути солодкою ілюзією не смій, бо я тобі того не пробачу. Ні за що не пробачу, хай навіть хотітиму того понад усе на світі. Не пробачу.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Cucumis Sativus
Cucumis Sativus@Cucumis_sativus

А я казала.

7Прочитань
3Автори
0Читачі
На Друкарні з 16 липня

Більше від автора

  • Любов.

    Любов — це прийняття, казали вони.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми

Вам також сподобається

  • Божевілля буденності

    Я відчуваю себе божевільним. Мої однолітки курять, п'ють, деградують по повній. А я… я… не можу бути таким “звичайним”. Мені хочеться читати

    Теми цього довгочиту:

    Божевілля
  • Криза самоідентичності

    Цей жахливий період, коли ти, як за клацанням пальця, перестаєш розуміти, ким є. Ні, втрата цього розуміння відбувається поступово. Але усвідомлення втрати відчувається вже наприкінці, коли ти стоїш посеред пустелі зовсім голим і не розумієш, як тут опинився і що робити далі.

    Теми цього довгочиту:

    Думки

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Божевілля буденності

    Я відчуваю себе божевільним. Мої однолітки курять, п'ють, деградують по повній. А я… я… не можу бути таким “звичайним”. Мені хочеться читати

    Теми цього довгочиту:

    Божевілля
  • Криза самоідентичності

    Цей жахливий період, коли ти, як за клацанням пальця, перестаєш розуміти, ким є. Ні, втрата цього розуміння відбувається поступово. Але усвідомлення втрати відчувається вже наприкінці, коли ти стоїш посеред пустелі зовсім голим і не розумієш, як тут опинився і що робити далі.

    Теми цього довгочиту:

    Думки