Геополітичні наслідки вторгнення Росії в Україну виявилися глибокими та масштабними, змінюючи глобальні альянси, політику безпеки та економічну динаміку.
1. Розширення і зміцнення НАТО
Фінляндія і Швеція вступають до НАТО: російська агресія призвела до кардинальних змін у європейській політиці безпеки, в результаті чого історично нейтральні Фінляндія і Швеція подали заявку на вступ до НАТО і вступили до Альянсу.
Збільшення витрат на оборону: Європейські країни, зокрема Німеччина і Польща, значно збільшили свої військові ресурси.
Військова присутність США в Європі: Сполучені Штати посилили свою військову присутність у Східній Європі, зокрема в Польщі та країнах Балтії, з метою стримування подальшої російської агресії.
2. Послаблення глобального впливу Росії
Ізоляція від Заходу: Санкції серйозно вплинули на російську економіку, відрізавши її від західних технологій, фінансових ринків і торгівлі.
Залежність від Китаю та Глобального Півдня: Росія звернулася до Китаю, Індії та африканських країн за економічною та дипломатичною підтримкою, хоча ці відносини залишаються транзакційними та незбалансованими.
Втрата енергетичних важелів впливу: Європа зменшила свою залежність від російських енергоносіїв, диверсифікувавши своїх постачальників і прискоривши перехід на відновлювані джерела енергії.
Вторгнення Росії в Україну мало значні геополітичні наслідки на Близькому Сході та в Африці, вплинувши на її авторитет, партнерські відносини та стратегічні операції.
Зростання залежності від регіональних партнерів
Посилення зв'язків з Іраном:
Росія поглибила військову та економічну співпрацю з Іраном, ставши одним з найбільших покупців іранських безпілотників для використання в Україні.
Іран також став постачальником артилерійських снарядів і балістичних ракет до Росії.
Тісніша співпраця з країнами Перської затоки:
Хоча такі країни, як Саудівська Аравія та ОАЕ, дотримуються балансу, вони використовують ізоляцію Росії для досягнення кращих енергетичних і торговельних угод.
Координація в рамках ОПЕК+ залишається сильною, але країни Перської затоки збільшили свої важелі впливу на Москву в нафтових переговорах.
Виклики російському впливу в Африці
Тиск на діяльність групи Вагнера:
Росія покладалася на Вагнерівську групу для впливу в Африці, але криза керівництва групи після смерті Євгена Пригожина послабила її структуру.
Деякі африканські країни, в тому числі Малі і Центральноафриканська Республіка, продовжують використовувати сили Вагнера, але здатність Росії утримувати їх на тлі війни в Україні є невизначеною.
Посилення конкуренції із західними державами і Китаєм:
Захід активізував зусилля з протидії російському впливу в Африці, посилюючи дипломатичну взаємодію та допомогу у сфері безпеки.
Китай, зберігаючи нейтральну позицію щодо України, розширив свій економічний вплив в Африці, конкуруючи з традиційними союзниками Росії.
Економічні наслідки
Вплив на експорт озброєнь:
Росія, яка історично є одним з найбільших постачальників зброї на Близький Схід і в Африку, стикається з труднощами у виконанні контрактів через пріоритетність своїх військових зусиль в Україні.
Такі країни, як Індія, Єгипет та Алжир, диверсифікують свої закупівлі озброєнь, орієнтуючись на західних та китайських постачальників.
Продовольча та енергетична криза:
Війна в Україні перервала експорт зерна, що вплинуло на продовольчу безпеку багатьох африканських країн, які залежать від української та російської пшениці.
Тимчасовий вихід Росії з Чорноморської зернової угоди загострив напруженість, спонукаючи африканських лідерів тиснути на Москву з метою пошуку альтернативних рішень.
Дипломатичні наслідки
Ерозія «м'якої сили»:
Хоча деякі африканські та близькосхідні країни зберігають нейтралітет щодо України, глобальний імідж Росії постраждав, що обмежило її дипломатичну маневреність.
Країни, традиційно дружні до Росії, такі як Єгипет і Саудівська Аравія, більше співпрацюють із західними державами через економічні та безпекові проблеми.
Висновок
Хоча Росії вдалося зберегти свої позиції на Близькому Сході та в Африці, її вторгнення в Україну послабило її присутність, посилило залежність від регіональних партнерів і створило економічну вразливість. Довгострокова стійкість російських операцій у цих регіонах залишається невизначеною, особливо на тлі посилення глобального тиску на Москву.
3. Економічні та енергетичні виклики
Західні санкції: Санкції підірвали фінансовий сектор Росії, обмеживши її доступ до світових банківських систем і зменшивши її здатність модернізувати свою армію та промисловість.
Глобальна енергетична криза: Війна спричинила різке падіння цін на світових енергетичних ринках, що призвело до інфляції та економічної нестабільності в багатьох регіонах.
Тіньовий флот Росії: Росія розробила приховані механізми експорту нафти в обхід санкцій, зокрема через «тіньовий флот» танкерів.
4. Піднесення Китаю як стратегічного гаранта рівноваги
Дипломатична роль Китаю: Пекін позиціонує себе як посередника в конфлікті, отримуючи вигоду від знижок на російську нафту і газ.
Військові наслідки для Тайваню: Світ спостерігає за тим, як Захід реагує на російську агресію, проводячи потенційні паралелі з амбіціями Китаю в Тайвані.
5. Зрушення в глобальних альянсах
Зміцнення зв'язків між ЄС та США: Війна посилила трансатлантичну єдність: ЄС і США тісно координують санкції та військову допомогу.
Розширення БРІКС: Росія наполягала на розширенні БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка), щоб протистояти домінуванню Заходу у світових відносинах.
6. Дестабілізація російської периферії
Зростання напруженості на Кавказі та в Центральній Азії: Послаблення позицій Росії підштовхнуло колишні радянські республіки, такі як Казахстан і Вірменія, до пошуку більш тісних зв'язків з Китаєм, Туреччиною і Заходом.
Ризик фрагментації Росії: Внутрішні розбіжності, економічні труднощі та військові невдачі породили припущення про потенційну нестабільність або фрагментацію всередині Росії.
7. Військові помилки і перспективи ведення війни
Дрони та асиметрична війна: Успішне використання Україною безпілотників і новітніх західних озброєнь змінило сучасну тактику ведення війни.
Ерозія російської військової могутності: Великі людські та матеріально-технічні втрати значно послабили звичайні військові можливості Росії.
Вторгнення в Україну змінило глобальну геополітику, призвівши до більшого поділу світу. У той час як Росія стала більш ізольованою, західні альянси зміцнилися, а Китай отримав важелі впливу. Довгостроковий результат залежатиме від того, як завершиться війна і чи продовжить Росія свою агресивну політику, чи буде змушена до стратегічного відступу.
Позиція президента Трампа щодо блокування членства України в НАТО має значні наслідки як для згуртованості Альянсу, так і для впливу США в євроатлантичному регіоні.
Як це впливає на авторитет США:
США історично були фундаментом євроатлантичної безпеки. Вихід з Альянсу або амбівалентне ставлення до його зобов'язань може послабити лідерство США та довіру до США в регіоні. Європейські країни, відчуваючи потенційний вакуум, можуть шукати альтернативні механізми безпеки або зміцнювати власну оборону самостійно. The Guardian підкреслює, що Європа знову опинилася під тиском необхідності збільшення витрат на оборону, частково через невизначеність щодо підтримки з боку США.
Таким чином, блокування членства України в НАТО не лише підриває єдність Альянсу, але й ризикує підірвати стратегічний вплив Сполучених Штатів у питаннях європейської безпеки.
У разі досягнення гіпотетичної мирної угоди в Україні Сполученим Штатам необхідно буде вжити низку стратегічних, військових та економічних заходів для запобігання подальшій російській агресії. Ось як США могли б забезпечити безпеку України і запобігти новому вторгненню:
1. Гарантії безпеки та військова присутність:
Двосторонні угоди про безпеку: якщо членство в НАТО залишиться заблокованим, США могли б встановити обов'язкові оборонні гарантії для України, подібні до тих, що існують з Ізраїлем чи Південною Кореєю.
Передове розгортання американських військ у Східній Європі: зміцнення військових баз у Польщі, Румунії та країнах Балтії стримуватиме подальшу російську експансію.
Розміщення військової техніки в Україні: зберігання західного озброєння на території України дозволить швидко реагувати у разі відновлення конфлікту.
2. Постачання зброї та оборонна співпраця
Безперервна військова допомога: США повинні підтримувати стабільне постачання сучасного озброєння, включаючи системи протиракетної оборони, винищувачі та артилерію.
Посилення протиповітряної та протиракетної оборони: надання Україні систем Patriot та THAAD зменшить здатність Росії завдавати ударів по українських містах та інфраструктурі.
Внутрішнє військове виробництво в Україні: заохочення американських і європейських оборонних підрядників до створення виробничих потужностей в Україні посилить її здатність до самозахисту.
3. Економічна та енергетична безпека
Фінансування відбудови на певних умовах: прив'язка післявоєнної фінансової допомоги до оборонних інвестицій забезпечить готовність України до майбутніх загроз.
Енергетична незалежність від Росії: підтримка ядерних, відновлюваних джерел енергії та проектів з видобутку скрапленого газу в Україні дозволить запобігти економічному шантажу з боку Москви.
Санкційні тригери для російської агресії: завчасно затверджений пакет жорстких санкцій, включно з повним відключенням Росії від системи SWIFT, слугував би стримуючим фактором.
4. НАТО і посилення європейської безпеки
Прискорений вступ України до НАТО: якщо це політично можливо, надання Україні захисту за статтею 5 НАТО було б найефективнішим стримуючим фактором.
Розширена ядерна парасолька США: чітке визначення того, що будь-яка ядерна загроза Україні спровокує відповідь США, стримуватиме російську ескалацію.
Посилення присутності в Балтійському та Чорному морях: Збільшення військово-морських розгортань і спільні навчання з регіональними союзниками забезпечать безпеку морських шляхів України.
5. Розвідка і готовність до кібервійни
Системи спостереження і завчасного сповіщення: розгортання передових засобів розвідки поблизу російських кордонів дозволить виявляти пересування військ у режимі реального часу.
Наступальні кіберпотужності: Україна повинна отримати допомогу США у підриві російських кібероперацій, в тому числі спрямованих проти критичної інфраструктури.
Протидія російським операціям впливу: зміцнення українського медіа-ландшафту та демократії не дозволить Москві використовувати тактику гібридної війни для дестабілізації країни.
6. Глобальний дипломатичний тиск на Росію
Ізоляція Росії на міжнародних форумах: забезпечення дипломатичного та економічного тиску на Росію за допомогою резолюцій ООН та санкцій.
Використання експорту енергоносіїв як зброї проти Росії: заохочення Європи до остаточного розриву зв'язків з російським газом і нафтою послабило б військову економіку Москви.
Зміцнення зв'язків з пострадянськими державами: підтримка Молдови, Грузії та країн Центральної Азії ще більше обмежить геополітичний вплив Росії.
Висновок
Без надійних механізмів стримування Росія, швидше за все, порушить будь-яку мирну угоду протягом кількох років. Поєднання військової присутності, економічної стійкості та міцних альянсів буде необхідним для запобігання новому вторгненню. Ключовим моментом є забезпечення того, щоб ціна відновлення агресії була занадто високою для Москви.
Позиція адміністрації Трампа щодо НАТО, особливо щодо захисту країн-членів, викликала занепокоєння щодо згуртованості альянсу та відданості США колективній безпеці. У 2024 році Трамп заявив, що не захищатиме союзників по НАТО від російського нападу, якщо вони не виконають свої фінансові зобов'язання перед альянсом.
Ця позиція має значні наслідки для країн Балтії - Естонії, Латвії та Литви, які є членами НАТО і мають спільні кордони з Росією. Принцип колективної оборони, закріплений у статті 5 договору НАТО, стверджує, що напад на одного члена є нападом на всіх. Будь-яка двозначність або небажання США дотримуватися цього зобов'язання може підбадьорити російську агресію в регіоні.
Європейські лідери висловили занепокоєння з приводу такої потенційної зміни в політиці США. Деякі з них вивчають стратегії зміцнення власної обороноздатності і зменшення залежності від військової підтримки США. Це включає збільшення витрат на оборону і регіональну співпрацю для стримування потенційних загроз.
Підсумовуючи, політика адміністрації Трампа вносить невизначеність в систему колективної оборони НАТО. Ця невизначеність може послабити потенціал стримування Альянсу і потенційно заохотити ворожі дії проти країн-членів, особливо в таких регіонах, як Балтія.
Питання прихильності адміністрації Трампа до Статті 5 НАТО, яка передбачає колективну оборону між країнами-членами, є предметом дискусій. Під час свого перебування на посаді президент Трамп іноді ставив під сумнів ідею автоматичного захисту союзників по НАТО, припускаючи, що підтримка США може залежати від того, чи виконали союзники свої фінансові зобов'язання перед альянсом. Така позиція викликала занепокоєння щодо надійності зобов'язань США за положенням НАТО про взаємну оборону.
У 2017 році президент Трамп під час прес-конференції підтвердив відданість США статті 5, заявивши, що Сполучені Штати справді будуть її виконувати.
Проте його попереднє небажання беззастережно підтримати статтю 5, а також критика союзників по НАТО щодо витрат на оборону призвели до постійних дискусій щодо непохитності підтримки США за його адміністрації.
З огляду на ці неоднозначні повідомлення, існує певна невизначеність щодо непохитної відданості адміністрації Трампа зобов'язанням за статтею 5 щодо європейських країн-членів. Ця невизначеність спонукала європейських лідерів розглянути можливість зміцнення власної обороноздатності та зменшення залежності від військової підтримки США.
Джерело — RLI
