Нещодавно натрапив на опис такого собі челленджу заощаджень під назвою “365 днів”. Суть його дуже проста: відкладати суму (на депозит чи у щось типу манібокса), що дорівнює номеру дня в році і так до кінця року.

Сад - найкращий психолог, який нічого не бере за консультацію. Березень має особливий настрій. День уже трохи довший. Сонце світить інакше, ніж узимку - м’якше, тепліше. Зранку в повітрі з’являється той самий запах сирої землі, який означає: земля прокидається...

Прочитав в мережі і… згоден. Цілком згоден. Хоча краще бути самому ніж з будь ким, з не своєю людиною.

Що ж, ось і новий етап життя. Говорять у народі, що в цей час життя тільки починається. Якщо чесно – важко сказати. Як би нічого такого не відчувається поки що. Ну крім того, що начебто шию затиснуло чи м'яз потягнув. Може потім наздожене. Подивимося.

У нас багато часу… Просто ми багато його витрачаємо не туди…

Наштовхнувся в мережі на текст Ірини Коваль. Моя власна думка, що так, те що описано в ньому так і є бо в такий час зараз живемо, такі гойдалки, що ну його лісом. На собі відчуваю.

Нема світла. Нема тепла. Нема стабільності.

Просто слухаємо… Там про нас…

За час майже безперервного навчання (лише один день пропустив) маю деякі успіхи. Мозок трохи розворушив, колишні свої знання пригадую та таке інше. Звісно є недоліки, однак вважаю для початку та великої перерви вважаю чудово. Ото ж йдемо далі.

Десь півроку час від часу зтикався з тим, що треба відновити англійську. Ну треба і баста. Чому? Бо нові ринки, нові можливості, нові продукти з якими можна працювати да і взагалі щоб мозок вивести скажімо так з зони комфорту.