Це перша зрада,
Може, не остання.
І біль від неї крає серце.
НА ШМАТКИ!
Я - нетерпіння,
змішане з чеканням,
яке боїться кривди
й самоти.
І почуття "святі" для мене -
лише мУка.
І прагнення одне -
їх вирвати з душі.
А ти своїм передаси онукам,
що відьми є насправді.
Це ЖІНКИ.
18.02.1998 ©Ірина Вірна
у зрізаних квітів зранені очі...
Не можу я зійти з протореного шляху...
Нескорена душа народу, Незламні люди українські, До перемоги сила роду Веде нащадків покоління.
Після фрази: "Збирайся, ми за тобою заїдемо!" я поклала слухавку, а вся моя рішучість змилась, як гімно в туалетному бачку...
Після фрази: "Збирайся, ми за тобою заїдемо!" я поклала слухавку, а вся моя рішучість змилась, як гімно в туалетному бачку...
![Щоденник [не]ідеальної](https://cdn.drukarnia.com.ua/64c8271d280f44210215417d/images/LfQmavatar.jpeg){kind=avatar}