Хотіла би я сказати що цей день був позитивним.
Знаєте, те відчуття коли ви ходите, займаєтеся своїми справами, і начебто все добре. Але. Постійно є якесь відчуття незрозумілого, що ви десь щось не зробили на 100%, і ви не можете зрозуміти в чому саме.
Ці дні я працювала з третьою книгою, щоб далі мені було легше працювати над основною. Ну і потім її викласти після першої частини. І всі ці пару неділь як я почала писати і викладати розділи, я ходила з цим відчуттям, що я десь “трішки” недоробила.
І це відчуття мені взагалі не подобалося. По-перше, мене бісило що я не могла зрозуміти де і що я не зробила або не внесла всі свої сили та почуття. По-друге, мене взагалі бісило ходити і це відчувати!
Тому що я знаю і так було завжди в мене, коли я починала щось робити, то я вкладалася на 100% і робила або перероблювала до того моменту, поки мені не сподобається результат, і особливо! що я буду відчувати що дійсно все зробила.
Коли щось було не так, я одразу бачила причину і перероблювала до ідеального стану.
І в цій ситуації я знала що не так, але я або не хотіла це признавати або повністю до моєї голови це не дійшло. Або був потрібен якийсь момент, щоб я зрозуміла що не так.
Сьогодні я робила третю книгу, і в мою голову таке враження прилетіло як не яблуко так дерево. Я зрозуміла в чому справа, і взагалі за весь час зрозуміла які масштаби і що я роблю .
Мені не подобалися розділи моєї фентезі книги. Вони були нормальними, там були сюжети, АЛЕ, як на мене вони були дуже стислі, маленькими. Їх потрібно було зробити більш більшими, щоб відчувалося і особливо при читанні були нормальні почуття.
І я одразу почала доповнювати розділи і робити як мені подобалося і як я відчувала.
Але це стільки часу зайняло і по факту ввечері я відреагувала тільки перший розділ. І ще час був витрачений на кінцеве прочитання і видалення або змінення деяких моментів.
Потім мені потрібно було заміни на сайтах, де я виставляю розділи, сам текст, і я боялася що весь той текст за один раз не скопіюється і там я не вставлю. Але все обійшлося. З одним сайтом! З іншим мені потрібно було попсихувати і ревіти тому що було дуже не зручно з телефону (а ноутбука нема), і копіювати по декілька разів і ще там редагувати щоб було все як потрібно!
Я зрозуміла що найближчим часом буду багато ревіти і особливо сидіти і пахати щоб одну книгу зробити більш комфортнішою і щоб був вайб фентезі або ще щось, а другу романтичну книгу мені прийдеться розділи в ній перевиставляти.
І ще зрозуміла одну річ. Мені тяжко дається ця романтична книга, я сиджу і думаю що в цьому розділі написати. А ось в фентезі я за 5 хвилин навіть менше, придумую сюжет на розділ і навіть більше, або ще якісь деталі до всієї книги.
І тепер я сиджу як завжди з температурою так ще й ногу підвернула поки ходила писала, бо сидячі я ні думати не можу ні писати.
Але маленька радість в тому що я рада що знаю в чому проблема і її вирішую, і те що з’їла два сирника з малиновим джемом та запила ромашковим чаєм, який взагалі не заспокоює.
Хочеться ревіти, взяти бутилочку просеко та тазік салату “Шуби”. І сісти включити якийсь серіал і забути хто я така і набратися якомога більше сил та терпіння, тому що сили вони мені потрібні.
Без підтримки важко, але що поробиш, таке життя.
