Промінь сонця окриляє, ніжність губ — мов цілий світ.
Як же хочу пригорнути й у цілунку запалить.
Не на мить одну — на вічність, хай летить в часах любов,
Поки серце ще не стихло — лине стрілка знов і знов.
Мені більше й не потрібно — лиш би чути голос твій,
Що тремтінням по спині пробігає кожен мій.
Я чекатиму ту мить — хай не завтра, хай не в снах,
Бо любов твоя єдина — в моїх венах, у думках.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
Френку лише шістнадцять. Він живе з батьком на віддаленому острові й чекає на повернення свого брата, що втік із психіатричної лікарні. Та й самого Френка важко назвати звичайним підлітком. Єдина його розвага — вбивати. Та чому насправді це книга-критика гендерного питання?
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
Френку лише шістнадцять. Він живе з батьком на віддаленому острові й чекає на повернення свого брата, що втік із психіатричної лікарні. Та й самого Френка важко назвати звичайним підлітком. Єдина його розвага — вбивати. Та чому насправді це книга-критика гендерного питання?
