Все мине... Все мине,
Як вчорашня гроза та злива.
І осіння хандра пройде.
Я буваю надто чутлива…
Всі скорботи, печалі, тривоги -
Все згорить в багряному вирії.
Не від когось чекай допомоги,
А сама втілюєшь мрії!
Все мине... Все мине,
Як вчорашня гроза та злива.
І осіння хандра пройде.
Я буваю надто чутлива…
Всі скорботи, печалі, тривоги -
Все згорить в багряному вирії.
Не від когось чекай допомоги,
А сама втілюєшь мрії!
Як часто думки не дають вам засунути? Вночі страх сильніший...
Ти мене пробач за все, я тільки хотіла спробувати бути щасливою... Хоча б на останок
Чи є у житті вибір? Доля невідома проте неминуча, чи ми самі ковалі свого щастя?
Глава 5. І от наче, можеш дотягнутися до того вікна, що майже попід стелею, з якого ледве-ледве пробивається сонячне світло, але вибратися назовні не можеш – вікно занадто вузьке для твого довгого кістлявого тіла.
Дана поезія покликана задуматись про щастя, як про ту частинку життя, що повинна бути всюди - в кожній молекулі повітря.
Глава 5. І от наче, можеш дотягнутися до того вікна, що майже попід стелею, з якого ледве-ледве пробивається сонячне світло, але вибратися назовні не можеш – вікно занадто вузьке для твого довгого кістлявого тіла.
Дана поезія покликана задуматись про щастя, як про ту частинку життя, що повинна бути всюди - в кожній молекулі повітря.