Одного дня підемо ми
У дальні гори, за океан.
Горіло вогнище, і ми
Танцюєм, мовчки, без обман.
Кричали подихом – без слів,
І громом — тишу берегли.
Усе, що треба – лиш одне:
Людина, з музикою в душі.
Заграє словом, мов акорд,
Любов’ю доторкне сполох.
Не зрадить, ніжно, як мати,
І не покине твій епох.
Забудем всіх — і тих, і цих.
Нам знову — по шістнадцять літ.
Нехай гадають мовами...
Пиши. Не бійся. Не забудь.
І я — у слові знову будь.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Тут я розповім про своє захоплення, що почалося проявлятись ще у ранньому дитинстві ✋ Жартую. Тут лише частинка і лише про гру, яку можливо розроблятиму на недооціненій платформі Roblox😔
Тут я розповім про своє захоплення, що почалося проявлятись ще у ранньому дитинстві ✋ Жартую. Тут лише частинка і лише про гру, яку можливо розроблятиму на недооціненій платформі Roblox😔
