От буває таке відчуття, коли багато людей є у житті , але вони приходять і тихо зникають (чи не тихо), а ти завжди залишаєшся один… Один з своїми думками, страхами , спогадами….
🤍
Темна ковдра вже накрила небо,
життя завмерло на єдину мить .
Десь місяць світить ,вікна відбивають тіні в небо
Темний клубок на ліжечку лежить.
Вже сплять дороги , вулиці, міста.
Висотки вже літають на тім боці.
Лише Одне вікно , що світить десь у даль,
лишилося самотнім в цьому році...
У ньому зупинився час ,
пилюка вкрила стіни і підлогу,
присипала сліди людських торкань ,
і тьмяно перейшла до епілогу.
Старий рояль виконував сонату ,
виводив ноти в рівних лініях рядків ,
і крихітний ліхтар на підвіконні,
уже спокійно в темряві тускнів.
Ні музики ,ні слів, ні тихих схлипів ,
Тепло душі давно звідте пішло.
Лиш потемки(потайки), коли ніхто не бачить
Старенький котик дивиться в вікно.
