Ніколи більше не зможу вільно і просто бути,
Я скутий цим лютим назавжди,
Вкритий снігом, що ніяк не розтане
Від сонця нації, що сходе на Сході
Така природа речей.
Мені пече від (не)буття причетності до відбудови
Цих історичних сходів,
Що не раз нівечилися енкведе, фесбе та іншими товаришами,
Мені пече від буття нащадком величних поетів
І не мати жодного вірша, який би комусь став замість смерті,
Натомість - майже кожен із них про смерть.
24.02.2023
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 9 червня
Більше від автора
відбитки дат
поезія із самого дна воєнно-зимової апатії
Теми цього довгочиту:
Віршісвідчити
весь оцей зайвий і трохи притягнутий за вуха фаталізм
Теми цього довгочиту:
Віршімереживо подихів
скупа поезія смутку, що ще лишилася після тієї зими. смутку лишилось більше
Теми цього довгочиту:
Вірші
Вам також сподобається
“ Утрата “
Відчуття утрати, яке тонко контрастує з погодою, яка пронизує частку що болить та мовчить, на прохання про серце, змовкне танцем сповідним.
Теми цього довгочиту:
Поезія“ Спокуса “
Вірш досліджує складні емоції, пов'язані з любов'ю, спогадами та внутрішніми переживаннями. Автор порушує теми спокус і затишшя, які переплітаються в нашій свідомості, створюючи атмосферу меланхолії та надії. У світі, де радість і біль йдуть поруч, лунає заклик забути минуле.
Теми цього довгочиту:
ПоезіяТеми цього довгочиту:
Творчість
