Ніколи більше не зможу вільно і просто бути,
Я скутий цим лютим назавжди,
Вкритий снігом, що ніяк не розтане
Від сонця нації, що сходе на Сході
Така природа речей.
Мені пече від (не)буття причетності до відбудови
Цих історичних сходів,
Що не раз нівечилися енкведе, фесбе та іншими товаришами,
Мені пече від буття нащадком величних поетів
І не мати жодного вірша, який би комусь став замість смерті,
Натомість - майже кожен із них про смерть.
24.02.2023
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 9 червня
Більше від автора
відбитки дат
поезія із самого дна воєнно-зимової апатії
Теми цього довгочиту:
Віршісвідчити
весь оцей зайвий і трохи притягнутий за вуха фаталізм
Теми цього довгочиту:
Віршімереживо подихів
скупа поезія смутку, що ще лишилася після тієї зими. смутку лишилось більше
Теми цього довгочиту:
Вірші
Вам також сподобається
- Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.
Теми цього довгочиту:
Вірші “ Туман “
Туман - друг, та надійний провідник, що бачить страх та неволю. Недоречно скаже, біжати, стежками забутих серцем сіл, - приємних. Обійми червоні, десь там, хатній притулок, несхожий на інший.
Теми цього довгочиту:
ПоезіяТеми цього довгочиту:
Вірші
