Я існувала,
Я не жила.
Повільно вмирала,
Але й досі жива.
Що б не робила –
Завжди не права.
Куди б не пішла –
Кругом я чужа.
Так, я боялася смерті
Але й ненавиділа це життя.
Я всім лише заважала,
Завжди й всюди я "не така".
Намагалась померти,
Та я все ще жива.
Я хотіла усе стерти
З пам'яті на віка.
Забути всі ті погані моменти,
Що дарувала "сім'я".
Ні, вони не погані,
Це просто я "не така".
Всі ж мене так любили,
А я – невдячна свиня.
На лиці усміхнена маска,
Я носила її щодня.
Так було значно краще,
Та я все одно "не така".
"Припини, будь серйозна,
Ти вже не мала".
Я знімала маску,
Дивіться, он вона – я.
Та й це не подобалося,
Я все ще була "не така".
"Де твоя посмішка?
Чого ти знов в біса сумна?"
Мабуть, все-таки з маскою краще,
Я тоді хоча б виглядаю жива.
