Скільки століть я пройшов,
У цих рядках я зростав.
Там я блукав, там любив,
З потічком думку ділив.
Плив я крізь гомін села,
Й перше кохання текла.
Про нього спів у пісні,
Я відпливу — хоч у сні.
Хочу тебе віднайти,
Де ми росли із трави.
Де кріпак жив, та не зник —
Став легендою навік.
Моментами все добре, але дещо не так. Гадати, що тобі не довподоби, починаєш шукати в собі. Розібрати те, скласти те, але картина неповна. Ці рядки про це: пошук, розуміння, прийняття чогось, що може не сподобатися, але буде вірним у душі.
Інколи так буває, що навіть рідні люди повинні кудись піти. Це може бути другий план, а може й остаточний відхід. Так, бувають спроби повернути все назад у наш маленький куточок, але не виходить. Що тоді? Ці рядки про це: які труднощі, випробування треба пройти до єднання.
У вірші йдеться про глибокі почуття та спогади, які викликають листи з чужими звістками. Головний герой відчуває ностальгію за рідним містом, яке є для нього особливим і неземним.
Чи дійсно час зцілює? Можливо, ми просто вчимося жити з болем, перетворюючи його на силу, яка штовхає нас вперед. Цей текст про те, як через втрати ми стаємо сильнішими.
Чи дійсно час зцілює? Можливо, ми просто вчимося жити з болем, перетворюючи його на силу, яка штовхає нас вперед. Цей текст про те, як через втрати ми стаємо сильнішими.
