Стали ми жорсткими,
Не діставши сонця,
Яке могло б укрити
Мої очі від падіння.
Голоси в голові
Все тихше ходили...
Я замикаюсь на узбережжі —
Тільки б не бачити тебе.
Де палаю я,
Мовчки,
Без зайвого слова,
Що повернуло б усе
На глухі місця.
Стали ми жорсткими,
Не діставши сонця,
Яке могло б укрити
Мої очі від падіння.
Голоси в голові
Все тихше ходили...
Я замикаюсь на узбережжі —
Тільки б не бачити тебе.
Де палаю я,
Мовчки,
Без зайвого слова,
Що повернуло б усе
На глухі місця.
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Життя заввишки майже 2 м приблизилося настільки, що дихати не залишалося сил. Тільки спазматично ковтати повітря.
Поезія Ігоря Растівського - це чудове поєднання щирості, наївності, загадковості, юначого темпераменту та витончених відсилок до класики. Видно, що автор створює себе сам, не обмежуючи свій творчий пошук кліше та стандартами.
А що таке кохання, я так і не зрозумів. Людина, яку я кохав, стільки давала мені шансів, що я так безглуздо їх втратив, і вона рахує, бачить мене як ворога. Може, діло в мені. Я навчився з цією людиною багато чого і побачив, що кохання не як в голлівудських фільмах, майже
Життя заввишки майже 2 м приблизилося настільки, що дихати не залишалося сил. Тільки спазматично ковтати повітря.
Поезія Ігоря Растівського - це чудове поєднання щирості, наївності, загадковості, юначого темпераменту та витончених відсилок до класики. Видно, що автор створює себе сам, не обмежуючи свій творчий пошук кліше та стандартами.
А що таке кохання, я так і не зрозумів. Людина, яку я кохав, стільки давала мені шансів, що я так безглуздо їх втратив, і вона рахує, бачить мене як ворога. Може, діло в мені. Я навчився з цією людиною багато чого і побачив, що кохання не як в голлівудських фільмах, майже