Стали ми жорсткими,
Не діставши сонця,
Яке могло б укрити
Мої очі від падіння.
Голоси в голові
Все тихше ходили...
Я замикаюсь на узбережжі —
Тільки б не бачити тебе.
Де палаю я,
Мовчки,
Без зайвого слова,
Що повернуло б усе
На глухі місця.
Стали ми жорсткими,
Не діставши сонця,
Яке могло б укрити
Мої очі від падіння.
Голоси в голові
Все тихше ходили...
Я замикаюсь на узбережжі —
Тільки б не бачити тебе.
Де палаю я,
Мовчки,
Без зайвого слова,
Що повернуло б усе
На глухі місця.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Моїй подрузі Уляні Кащій - найсміливішій людині, зі знайомих мені, та її страхам, що спіткають і найвідважніших.
Моїй подрузі Уляні Кащій - найсміливішій людині, зі знайомих мені, та її страхам, що спіткають і найвідважніших.