Стали ми жорсткими,
Не діставши сонця,
Яке могло б укрити
Мої очі від падіння.
Голоси в голові
Все тихше ходили...
Я замикаюсь на узбережжі —
Тільки б не бачити тебе.
Де палаю я,
Мовчки,
Без зайвого слова,
Що повернуло б усе
На глухі місця.
Стали ми жорсткими,
Не діставши сонця,
Яке могло б укрити
Мої очі від падіння.
Голоси в голові
Все тихше ходили...
Я замикаюсь на узбережжі —
Тільки б не бачити тебе.
Де палаю я,
Мовчки,
Без зайвого слова,
Що повернуло б усе
На глухі місця.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
У вірші йдеться про надію та відновлення. Вітри символізують зміни, а лелеки — тепло і підтримку. Незважаючи на втому, серце наповнене щемливими почуттями, сподіваючись на те, що світанок принесе нові можливості і не зникне в темряві.
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
Я вирішила зробити невелику збірку власних віршів, їх тут шістнадцять і це далеко не всі, але це ті, які подобаються особисто мені.
Я вирішила зробити невелику збірку власних віршів, їх тут шістнадцять і це далеко не всі, але це ті, які подобаються особисто мені.