Стали ми жорсткими,
Не діставши сонця,
Яке могло б укрити
Мої очі від падіння.
Голоси в голові
Все тихше ходили...
Я замикаюсь на узбережжі —
Тільки б не бачити тебе.
Де палаю я,
Мовчки,
Без зайвого слова,
Що повернуло б усе
На глухі місця.
Стали ми жорсткими,
Не діставши сонця,
Яке могло б укрити
Мої очі від падіння.
Голоси в голові
Все тихше ходили...
Я замикаюсь на узбережжі —
Тільки б не бачити тебе.
Де палаю я,
Мовчки,
Без зайвого слова,
Що повернуло б усе
На глухі місця.
Інколи так буває, що навіть рідні люди повинні кудись піти. Це може бути другий план, а може й остаточний відхід. Так, бувають спроби повернути все назад у наш маленький куточок, але не виходить. Що тоді? Ці рядки про це: які труднощі, випробування треба пройти до єднання.
У вірші йдеться про глибокі почуття та спогади, які викликають листи з чужими звістками. Головний герой відчуває ностальгію за рідним містом, яке є для нього особливим і неземним.
Третя частина розповідає про відчуття, які відкриває для себе Бен: вони різкі, таємні. Але в таємниці криється щось, щось неземне і зле. Може, ця пригода принесе не тільки радість, але й горе. Поки серце не тужить, йому зустрілася подруга, яка погодилася піти, але чи надовго?
В її животі літали метелики -
Зібрав цикл поезій, які я назвав просто - Пристрасть. Сподіваюся тим, хто буде читати, сподобається. Це найвища емоційна точки стосунків чоловіка та жінки. Звісно, я писав про чоловічий погляд, той погляд, що може видаватися древнім та старомодним. Ну що... Такий я вже є
В її животі літали метелики -
Зібрав цикл поезій, які я назвав просто - Пристрасть. Сподіваюся тим, хто буде читати, сподобається. Це найвища емоційна точки стосунків чоловіка та жінки. Звісно, я писав про чоловічий погляд, той погляд, що може видаватися древнім та старомодним. Ну що... Такий я вже є