Ми розлюбили муки,
полюбили серця.
Мені дивно, мій друже, —
не бачу кінця.
Ми розлюбили муки,
полюбили тепло.
Та, скажу тобі, світе, —
безодня прийшла все одно.
Та, скажу тобі, світе, —
нас поглине пітьма.
Ми сходами йшли у мовчанні —
там межа, що в зимі живе.
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
Я буду жити доти, доки моя душа цього бажає, Наразі вона творить і жить жадає...
Заборону української мови та культури, наслідки цього для українців.
Спочатку все здається нічиїм та ніяким, а потім формується в метражі [Присвячується маминій зеленій сумці з жовтими лямками]
Я буду жити доти, доки моя душа цього бажає, Наразі вона творить і жить жадає...
Заборону української мови та культури, наслідки цього для українців.
Спочатку все здається нічиїм та ніяким, а потім формується в метражі [Присвячується маминій зеленій сумці з жовтими лямками]
