Сталинисти типово закидають харківському правопису те що він кабинетний, не народний, не науковий, западенський, католицький, латинський. Тоді як сталинський правопис насаджений терором і ґеноцидом—природний, народний, академичний, Східноукраїнський, православний, візантійський.
Our example is the Wikipedia article about the Ukrainian orthography of 1933, introduced by Stalin terror and genocide.
Чому цеє правило “правильне”, хто може пояснити? — Типова відповідь: “Тому що так написано в правилах!”. А хто написав ці правила, і що вони власне написали окрім правил?
Є дві типові помилки зі словом «незалежність», яких часто припускаються українські мовці, а серед них — медійники. Обидві пов’язані з написанням слова з малої або великої літери: пишуть із малої, коли потрібно писати з великої, і навпаки — з великої, коли в цьому немає потреби.
Які синоніми до слова «прапор» ви знаєте? А сталі вислови та фразеологізми із цим словом? А чи правильно ви відмінюєте «прапор» у своєму мовленні й на письмі? З нагоди Дня Державного Прапора України ловіть корисну навколопрапорну добірку.
Чи є мова Української Вікіпедії українською? Українська Вікіпедія не дотримується українського правопису, натомість вікіпедисти вигадують якісь свої "правила правопису"!
Наше суспільство почало звикатися з новим (відновленим старим) правописом, а значить ви готові до цієї розмови.
Хто такий журналіст? Чим він відрізняється від кореспондента, репортера та інших? Чи обов'язково здобувати освіту журналіста, аби стати успішним?
Новини стосовно Проекту Постанови про припинення використання шрифтів російського походження в роботі Верховна Рада України - Комітети ВРУ надали свої висновки.
Орфографізм — вплив орфографії на вимову. На Заході його ще звуть ефектом Бубена (Бубна?).
Нещодавно Національна комісія зі стандартів державної мови розродилась дивними рекомендаціями щодо перейменування низки українських міст і селищ. Дивними, бо в них комісія здебільшого зазіхає на питомі українські назви, як-от Запоріжжя.
Добрий день, Українці. Сьогодні я хочу вам розповісти про проєкт української латинки за авторством Максима Прудеуса. Ми розберемося чи вартий він вашої уваги, які є переваги у переході нашої писемності на латинку і найпоширеніші аргументи проти цього.
Як на мене, їдишна етимологія слова “кіпіш” неправдоподібна. Вважаю, що це слов’янське “кипіж” (відповідно “кипежу”), себто кипіння > бурлхивість > заворуха. Потрапило в російську через суржик українських портових міст. Може бути як власне українським, так і болгарським словом.
В останні дні стало модно писати Казахстан через дві К (Казакстан). Насправді таке написання не відповідає вимові оригіналу. Назва країни казахською звучить приблизно як Казагистан [ҚАЗАҒЫСТАН]. Раніше так і писали старою латинкою і арабицею. Звідти й російське Х ([ɣ]~[χ]).
Передачу OE, Ö, EU українським Е багато хто вважає простим вирівнюванням із російським факультативним Ё, а тому принципово, попри досі чинне правило, пише ЬО. Однак, як часто буває в українсько-російських паралелях, за графічною схожістю криється значна фонетична різниця.
Український мовознавець Євген Михайлович Грицак ілюструє те, про що я давно торочу: парою до суфікса -ець є не лише -иця, але й -ниця.
Пандемія коронавірусної хвороби зненацька актуалізувала роками ігнороване питання китайсько-української транскрипції. Надто, вона збіглася в часі зі спробами реформи і «контрреформації» в китаїстсько-перекладацькому середовищі.
Для української мови є значущими категорії дзвінкості/глухості та твердості/м’якості. Саме вони є орієнтирами для українських мовців — не гортанність.
Суперечка «в/на Україні» стара, як світ, і нині мало кому цікава. Зараз кожен росіянин і українець знають, що Пушкін писав «в Україні», а Шевченко — «на…». Тож кожен вперто стоїть на своєму, маючи за спиною авторитет традиції й/або граматики.
Юнкор, письменниця, лінгвіст
Аматор мовознавства
