А що, якщо я скажу, що “калідор”, “Атени” та “ирод”, це не все, що таїть в собі наша рідна мова? Є щось, що звучить так природно для української мови, що постає питання як ми без цього обходились.
Наше суспільство почало звикатися з новим (відновленим старим) правописом, а значить ви готові до цієї розмови.
Часи
Скільки часів існувало в староукраїнській мові? Не знаєте? Будете здивовані - цілих вісім: чотири форми минулого часу, теперішній і три форми майбутнього часу.
Форми минулого часу
Аорист (зараз минулий доконаний):
Раніше виражав минулу моментальну, або недовготривалу дію, що швидко відбувалася. У сучасній українській мові залишки аориста збережено в єдиній його формі “би” (сказав би), “б” (сказала б). Іноді в діалектах зустрічається такох “бих”.
Імперфект (зараз минулий недоконаний):
Виражає тривалу або повторну дію без вказівки на її закінчення в минулому. Наразі, як спадок цього часу маємо закінчення “-ти” (нести/ носити, вести/ водити і т.д.).
Перфект (зараз простий минулий час)
Плюсквамперфект (Давньоминулий час/ Past Perfect):
Наразі він є єдиним часом, що зберігся в сучасних діалектах. Давноминулий час вживається для позначення дії в минулому, що передувала іншій дії, яка також відбулася у минулому.
Приклади:
Найпопулярнішим прикладом буде “жили були”, з якого починалась ледь не кожна дитяча казка.
“Лукаш… знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези.”
“Він щось почав був говорити, та судді річ йому спочатку пребили.”
“Трохи була не втопилась, та жаль було кинуть близняточок.”
Форми майбутнього часу
Простий майбутній:
Утворився з теперішнього часу завдяки префіксу “при-”, що позначав майбутню дію (принесу, приведе, прилетить).
Майбутній перший:
Завдяки такій формі майбутнього часу зараз ми маємо конструкцію “буду + інфінітив” (буду писати, буде(ш) читати, будемо грати).
Майбутній другий (зараз передмайбутній час/ Future Perfect):
Цей час також залишився єдиним, що не видозмінився, а зберігся в діалектах наших країв. Означає дію, яка здійснюватиметься в майбутньому, але перед іншою дією.
Приклади:
Ми маємо справу з цим часом і в літературній пові, адже нам буде цілком звично чути “буде зів’яла”.
Хто буде почав, той платитиме 60 кун.”
“Я буду помила, коли ти вернешся.”
“Ми будемо ходили в похід, коли почалась буря.”
Двоїна
Ще одна важлива, але в рази коротша тема. Двоїна це число іменників, що позначає два предмета і є притаманним усім слов’янським мовам. На жаль зараз вчать лише однину та множину, але в літературі та діалектах досі можна почути двоїну.
Конструкція проста: дві + іменник в давальному відмінку (кому/чому). Тобто одна миска, дві мисці, три миски; одне відро, дві відрі, три відра. Також зустрічається з “оба/обі”.
Приклади:
“Колисала Марусина дві дитині, Колисала ще й плакала: Ой чого я отця-неньки не слухала?”
“Він узяв п’ятеро хліба і дві рибі, споглянув на небо, поблагословив і поламав ті хліби й дав учням, а учні народові.”
“Мудрій главі досить дві слові.”
Фемінітиви
Насправді на цю тему найбільше люблять бомбити, висловлюючи свою непотрібну думку в стилі (нам що, пілота називати пілоткою?), але разом з тим вони використовують слова вчителька, швачка, няня, господарка, балерина та інші професії, “прийнятні” для жіночих гендерних ролей.
Фемінітиви також були в нашій мові давно і утворюються кількома способами:
Суфіксальний словотвір
Іменник + -иця, найстаріший в нашій мові з усіх нижче перелічених.
Заступниця, ключниця, наложниця, імператриця.
Приклади:
"Галочка, щиросердна дівчина з бідної родини, увесь час мріяла стати вишивальницею."
"Кассандра була пророчиця, але її слова ніхто не сприймав серйозно."
Іменник + -иня
Героїня, ворогиня, членкиня, хірургиня, бояриня.
Приклади:
"А дочка боярина Тугара Вовка, княгиня Мілена, пишалася своєю красою і добродушно сміялася над захопленням молодих лицарів."
"Ганна відчула себе мов царівна, коли йшла по селу в новій сукні."
Іменник + -ка
Акторка, редакторка, ректорка, агентка.
Приклади:
"А інститутка знову кличе мене і каже: Чому ти не дякуєш? Пані дуже добра була, що нас не побила."
"Тут стала Венера в подобі пастушки, пастухи дивилися на неї з подивом."
Іменник + -са
Баронеса, стюардеса, поетеса, комікеса.
Приклади:
"Софія, баронеса, мала вишукані манери та завжди привертала увагу своїм вбранням."
"Поетеса в своєму серці завжди несе рідний край, хоч би де вона була."
Несуфікальний словотвір
Зміна закінчення (найчастіше імена):
Приклад:
Богдан/ Богдана, Олесь/ Олеся, кум/ кума.
Зміна кореня слова (утворюються назви за родовою ознакою):
Приклад:
Зять/ невістка, дядько/ тітка.
Також захотіла додати приклади з чудовими самобутніми словами:
"Ярина була славна ткаля, знана на все село за свої гарні тканини."
"У тій хатині жила старенька повитуха, яка допомогла на світ багатьом дітям."
"Ходила по селу бабуся-пряля, що знала всі казки та бувальщини."
Висновок
В мережі дуже мало інформації про старі форми часу, тож я зібрала з інтернетів усе, що знайшла. Повертаючись до питання про необхідність повернення забутого назад в живу мову маю таку думку: українська мова розвивається і зайві часи стали не потрібні з появою нових способів виразити думку, але фемінітиви та двоїна були скасовані правописом 1933 року, що зобов’язує нас задуматись.
Що це означає? Той правопис був створений “Правописною комісією при Народному Комісаріаті освіти” під керівництвом радянських більшовиків. Мета нового правопису була максимально уподібнити українську до російської, бо важко нашим людям давалось вчити їхній язік. Ось трохи того, що було враховано в ньому окрім вищезгаданого: скасовано використання літери ґ, цілковито змінено правопис іншомовних слів, у правила внесено низку поправок. Тож чи потрібно нам і надалі говорити урізаною версією рідної мови?
