Наша писемність

Плин часу все сильніше шепоче, що треба поспішати, що треба братися й робити — через «не можу», відкидати всі численні «але»! Бо немає впевненості, що буде завтра. Економічне й політичне тло епохи тільки посилює цю невпевненість.

Так склалось, що не читаю, але цікавлюсь автором Джо Аберкромбі. Справа в тому, що в цього письменника-фентезиста є доволі кумедний талант до добору епіграфів та назв для своїх книжок: їх завжди вкрай складно узгодити з наявними українськими перекладами цитованих першоджерел.

Денис Скорбатюк, координатор проекту “Легенди Blizzard” видавництва Molfar, започаткував серію, як на мене, вельми цікавих статей про перекладацьку роботу над франшизою. Тому хочу в праві нашого давнього знайомства трошки прокоментувати ці замітки.

Оскільки в Хтивітирі у мене назбиралась помітна вервечка дописів, думаю, варто перенести мої зауваження у блог. Справа в тому, що минулої осені я повторив експеримент із передплати періодики: цього разу я виписав дві літературні газети й іменитий журнал “Критика”.

Не було жодного українського некролога, і якби не моя випадкова цікавість, гадаю, ніхто б в Україні не дізнався, що 26 лютого 2025 року померла харківська письменниця Ірина Глєбова (у дівоцтві Полякова).

Серед творів Грабовського існує одна поема, котру, як на мене, літературознавці несправедливо обділяють увагою. Йдеться про “Текінку” (себто туркменку).

Чи знали ви, що Сапковський писав оповідання і до "Відьмка"?

Cьогодні, 8 травня 2024, росіяни вдарили по спортивному майданчику біля школи, куди ходила дочка мого товариша. Троє дітей поранено, двоє у тяжкому стані. Серед них і друг доньки мого товариша. Прохання за змоги допомогти гривнею сім'ї постраждалого: картка 5168752082558423.

“Дохуя масла” — один із хрестоматійних творів Леся Подерв’янського, у якому Митець живо й барвисто змалював реалії, чи прямо кажучи, визначальні риси злиденного животіння у пізньому Союзі: тотальний дефіцит і безгідне добитництво.