Аматор мовознавства
Випускник "Літосвіти" весни 2017 року, ось уже який рік "письменник-початківець". Колись вів на ЖЖ блог "Наша писемність". Маю сторінку на "Аркуші". Кнопка "підтримки" працює. ;-)
Денис Скорбатюк, координатор проекту “Легенди Blizzard” видавництва Molfar, започаткував серію, як на мене, вельми цікавих статей про перекладацьку роботу над франшизою. Тому хочу в праві нашого давнього знайомства трошки прокоментувати ці замітки.
Оскільки в Хтивітирі у мене назбиралась помітна вервечка дописів, думаю, варто перенести мої зауваження у блог. Справа в тому, що минулої осені я повторив експеримент із передплати періодики: цього разу я виписав дві літературні газети й іменитий журнал “Критика”.
Минулого разу я писав такий допис на півмертвому ЖЖ. Що ж, іще одна платформа йде в небуття. Шкода. Я вже призвичаївся тут.
Не було жодного українського некролога, і якби не моя випадкова цікавість, гадаю, ніхто б в Україні не дізнався, що 26 лютого 2025 року померла харківська письменниця Ірина Глєбова (у дівоцтві Полякова).
Серед творів Грабовського існує одна поема, котру, як на мене, літературознавці несправедливо обділяють увагою. Йдеться про “Текінку” (себто туркменку).
Cьогодні, 8 травня 2024, росіяни вдарили по спортивному майданчику біля школи, куди ходила дочка мого товариша. Троє дітей поранено, двоє у тяжкому стані. Серед них і друг доньки мого товариша. Прохання за змоги допомогти гривнею сім'ї постраждалого: картка 5168752082558423.
“Дохуя масла” — один із хрестоматійних творів Леся Подерв’янського, у якому Митець живо й барвисто змалював реалії, чи прямо кажучи, визначальні риси злиденного животіння у пізньому Союзі: тотальний дефіцит і безгідне добитництво.
Під Бахмутом у кінці березня загинув український історик і адміністратор російськомовного розділу Вікіпедії Юрій Лущай, вояк ЗСУ.
Текстологічна група “Сократ”, яка з 2016 року працює на громадських засадах над українськими перекладами науково-теоретичної класики, запрошує до співпраці. Зацікавленим писати на адресу sokrat2031@gmail.com