“Дохуя масла” — один із хрестоматійних творів Леся Подерв’янського, у якому Митець живо й барвисто змалював реалії, чи прямо кажучи, визначальні риси злиденного животіння у пізньому Союзі: тотальний дефіцит і безгідне добитництво.
Але чому саме масло було обрано жаданим продуктом для оповіді? Думається, зникнення масла в 1981 році навіть у Москві добре запам’яталось усім радянським обивателям, коли вже цю подію відзначив у свої мемуарах високий партійний чиновник Анатолій Черняєв.
75-ліття Брежнєва — загальносоюзне і навіть інтернаціональне безстидство. Якщо зіставити [його з тим], що було рівно 30 років тому з нагоди 70-річчя Сталіна, то останній здаватиметься найбільшим скромником. Допіру не було слів “вождь” і “великий”, [та] решта всього — це куди більше, ніж давали Йосипові Віссаріоновичу. “Титанічний труд на благо народу”… це кажуть на тлі [ситуації], КОЛИ НАВІТЬ У МОСКВІ НЕМАЄ МАСЛА, коли з полиць крамниць прибрали цукерки, щоби залишилось, що продавати на самому передодні Нового Року, коли в столиці заборонено продавати більше двох буханок хліба в одні руки, півкіло ковбаси, якщо вона взагалі з’являється, тощо.
Нині багато хто вважає, що пусті полиці прийшли з Горбачовим, однак насправді СРСР вичерпав свій ресурс задовго до нього.
