від занепаду до розквіту: що відбувалося з Тростянцем протягом Незалежності. Частина ІІ: 1997-2001

у минулій частині я розповів про те, як Тростянець пережив гіперінфляцію в Україні, а також про вимирання місцевої промисловості (і при цьому розвиток шоколадної фабрики) та перші негативні дії тодішньої влади міста. Якщо ви не читали її, раджу почати ознайомлюватися з історією єбєйшого містечка на Сумщині саме звідти.

Продовжуючи цикл лонгрідів про Тростік, ми поступово перемістимося на початок 21 століття та дізнаємося, які ж були справи у місті та чи не наробив ще трешака Березін. Гайда починати!

1997

Підприємства Тростянця… ну, ви зрозуміли, це було дуже боляче і після 1996 року: насіннєвий завод працював в одну зміну і туди доставлялося лише 70 тон насіння, на Електропобутприладі через низьку конкурентоспроможність залежалось багацько продукції, а цукрозавод розірвав угоду із Siemens, за якою повинна була бути проведена модернізація обладнання, але на жаль, вона була проведена не повністю. Тим часом шоколадна фабрика Крафт Фудс себе все ще нормально чухає.
Як ви зрозуміли, так буде тривати довго, аж до того моменту, поки ті заводи не позачиняються. Спойлер: все таки деякі підприємства деякі роки будуть себе також нормально чухати, але тим не менш.

Щось у нас забагато якихось поганих новин. А як щодо хороших? А поки промисловість міста продовжує занепадати, з бюджету району в повному обсязі було виділено кошти на оздоровлення дітей на 90 днів. Так, тростянецькі діти відпочивали на таборах при Тростянецькій ЦРЛ та палаці дітей та юнацтва. І так, при бєрьозіну все таки щось хороше було в Тростянці.

Також в Тростянці працює молочна кухня, яка виготовляла 2000 дитячих сумішей на день і надавала свої послуга за дармо. Та й вона також зазнала проблем: поступово дитячих сумішей ставало все менше, цукор, крупи та соки не одержуються, всі плити були у неналежному стані, а коштей на газовий балон та підведення газу не було.
Згодом молочна кухня надає лише молоко, та й то з порушенням санітарних норм, адже напій надавався у пластикових пляшках з-під напоїв. Були борги перед маслозаводом, які кухня не в змозі була погасити. З’являється питання закриття молочної кухні.

А тим часом замість гривень, вчителям та медикам виплачують зарплату у вигляді… цукру. Та як же ними оплатити комуналку? Авжеж, ніяк, тому із-за боргів комунальники відключали світло та газ мешканцям міста.

У 1997 році з’являється регіональний телеканал “Відікон”, який мали змогу переглядати і тростянчани. Там крутили досить таки типовий контент: новини, фільми, певні телепередачі. Зате авторами ідеї створення телеканалу був тростянчанин та охтирчанин.

І до речі, щодо телебачення 90-х: саме тоді, а точніше на початку 90-х з’явився телеканал ТЕТ (тоді ще під назвою ТЕТ-А-ТЕТ) та ICTV, в 1995 - 1+1 на одній частоті з УТ-1 (зараз це Суспільне.Перший), а вже в 1998 році розпочинається тестове мовлення “Нового каналу”, щоправда до 2001 року він мовив лише для Києва.

1998: “Катя” народилася, славімо її

Що таке 1998 рік? Для всієї України - це на той час найспекотніше літо (37 градусів у тіні) та повені на Закарпатті (а після 1998 року вони стали відбуватися частіше). Народ пересідає з рейсових автобусів на маршрутки, а із-за російського дефолту страждає також і українська економіка, яка була тісно переплетена з першою: долар став вдвічі дорожчим, тобто якщо до цього курс становив 2 гривні, то після - 5 гривень. Було прийнято рішення девальвувати гривню, шо було не дуже приємною новиною для тих, хто хотів купити валюту. На щастя, Україна не стала банкрутом, оскільки міжнародні кредитори провели реструктуризацію боргів. (тим часом ми в 2023 із курсом 36 гривень: 🫤)

І знову все погано на підприємствах Тростянця: якщо 10 років тому на заводі Електропобутприлад працювало 2 тисячі осіб, то вже в 1998 році - лише 500, і то неповний робочий місяць.
На Тростянецькому млині, який є одним із найстаріших підприємств міста, а також це “та-сама-будівля-біля-нової-пошти”, пшеничне борошно не відповідало потребам ринку і тому було неконкурентоспроможним. Треба було оновити обладнання, але коштів банально не було. Тому експерти з Харкова, проаналізувавши всі проблеми, дійшли до висновку: завод вигідніше закрити.
Цукрозавод знову зупинився. Так, я трохи пробрехав у минулій частині і забув уточнити, що цей завод закриватиметься ще декілька разів. Цього разу - не вистачало сировини, а також величезні борги за паливо, електроенергію та газ, а на розширення виробництва коштів, очевидно, не було. Зарплата виплачувалася продуктами харчування.

“Так ще якісь проблеми були і в інших галузях життєдіяльності міста, крім промисловості, освіти та медицини?”, - можливо запитаєте ви мене. Звичайно: рятівникам також було несолодко. Недостатнє фінансування, 70% застарілих машин, латання рукавів “абияк” та старий спецодяг - ось що призвело працівників спецслужб до злиднів.

І під кінець 1998 року, на вулиці Татаренка було відчинено фірмовий магазин “шоколадки” під назвою “Оленка”. Очевидно, що там продавалася продукція шоколадної фабрики. Однак, як розповідав колишній директор підприємства Микола Швець, тоді магаз закрили із-за того, що касовий апарат не спрацював і не видав чек клієнтові.

Тим часом у Тростянці, на Комарова відкривається магазин, названий дівочим ім’ям і який працює й досі. Так, я про “Катерину”. І от несподіванка: власником магазину є тоді ще підприємець, а у майбутньому - мер міста Юрій Бова. І ще цей кафе-бар був названий в честь його дочки.
Раніше, на місці “Катерини”, стояв залізний павільйон, який тоді вже був закритим та навіть розбитим, згадує Юрій Бова.

Також тоді майбутній мер будував офіс компанії "Меркурій”, що навпроти спортзалу “Локомотив”.

Тоді ж на території електрозаводу з’являється Тростянецький навчально-консультативний пункт Харківського державного політехнічного університету, тобто тростянчани отримали можливість здобути вищу освіту, не їздячи кудись в Харків чи Суми. Ідея створення такого навчального закладу в містечку належить Анатолію Мєдвєдєву.
За інфою його сина, колишнього завідувача цього закладу Ігоря Мєдвєдєва, кожного року набиралося туди по 70 осіб.

Раптом у листопаді президенту України Леоніду Кучмі та голові Верховної Ради Олександру Ткаченку стало цікаво оглянути нашу провінцію. Тоді вони побували в дитсадку “Ромашка”, насіннєвому заводі "Ворскла” та шоколадній фабриці “Крафт Фудс”.

1999: “Наш Тростянець - озера лебедині…”

Цей рік починається з поганих новин для країни: народний лідер та кандидат в президенти В’ячеслав Чорновіл - загинув у автокатастрофі на 5 км траси “Бориспіль - Золотоноша”.

Тоді ж 5-річне президентство Леоніда Кучми добігало до кінця і згідно з Конституцією, повинні були проведені вибори. На першому турі переміг Кучма, набравши 37% голосів. Його конкурентом був соціаліст Олександр Мороз, який набрав 18%.

На другому турі за офіс президента змагалися Леонід Кучма та лідер комуністів Петро Симоненко. Кучма знов перемагає із 57%, а згодом прем’єр-міністром стає голова Нацбанку Віктор Ющенко.

До речі, до 1999 року в Україні у списку покарань існувала смертна кара. Але Конституційний суд визнав її такою, що суперечить Конституції. Відтоді вона не застосовується.

Тим часом в Тростянці, на насіннєвому заводі закінчується модернізація обладнання. Запускаються останні налагоджувальні роботи. Було проведено реконструкцію основного цеху очистки. Підприємство займається створенням та розмноженням нових сортів. В Одесу відправляється 13 тон насіння, а в Крим - 20.

Тоді ж на деревообробному комбінаті (ДОК) зосередилися на виробництві паркетів. Тоді працювало 288 осіб, а територія заводу становила 14 гектарів. Але тоді деревообробники втратили ринки збуту в деяких країнах, що знизило рентабельність продукції. Комбінат став неплатоспроможним.

Тим часом на шоколадній фабриці все ще були саморобні лінії на шоколадному та цукерковому цехах. Так, наші спеціалісти виробляли лінії для нашої фабрики. Іноземці були здивовані та пообіцяли купити будь-яку іншу.

Щодо цукрозаводу, то там все як завжди: він знову призупинився. Вкотре. Мільйонний раз. Всі ми знаємо чому.

А в школах міста була проблема із забезпеченням підручниками. Вона складала лише 62%. Батьки платили за них 20% від їхньої вартості, а обдаровані діти отримували депутатські стипендії.
І за оце все я жодного разу не згадав за їдальню. Виправляюсь: тоді меню там було неповноцінним. Не було кисломолочної продукції, масла, молока тощо.

17 грудня 1999 року видатний тростянецький поет Леонід Татаренко помер. За своє життя, він встиг написати більше 40 поетичних збірок, зокрема і про наше місто. Похований на Берковецькому кладовищі у Києві.

Наш Тростянець – озера лебедині, озера із живих джерельних чаш. Є інші Тростянці на Україні, а ти – єдиний в світі, рідний наш!
Леонід Татаренко

2000: невже все налагоджується?

Міленіум. Перший рік 2000-х років закінчується кампанією протестів проти тодішнього президента України - “Україна без Кучми”, яка розпочалася після оприлюднення аудіозаписів із кабінету президента, де він замовляє викрадення та вбивство журналіста, засновника “Української Правди” Георгія Гонгадзе.
У протестах брали участь 24 партії, серед яких Соціалістична Партія України на чолі з Олександром Морозом. Все закінчилося арештом протестуючих 9 березня 2001 року.
Тим часом, 4 вересня в українських школах було введено 12-бальну систему оцінювання, “для гуманізації та підвищення об’єктивності оцінок”.

І о, чудо! Ситуація на підприємствах починає налагоджуватися: тростянецька друкарня придбала офісну палітурну техніку, завдяки якій нарешті розпочався якісний друк. Виробництво збільшилося вдвічі. Робити замовлення з Сум, Харкова та інших міст. Друкарня стала конкурентоспроможною.

А тим часом останнім часом на шоколадній фабриці виробництво збільшилося втричі, а асортимент “Корони” розширився. Тепер не лише чорний шоколад, а й молочний, з горіхами, з фруктовою начинкою та спеціальна лінійка шоколадок “Корона Трюфель”. Компанія є найбільшим платником подактів у регіоні, але при цьому відносини з місцевою владою були підвішеними, оскільки, як згадує Микола Швець, компанію постійно просили щось купити: то медичне обладнання, то автівки медичної допомоги, то щось для Боромлі, але керманичі міста вважали, що ті податки - то фігня.

Основним споживачем лісгоспу був Тростянецький ДОК, але перший повинен був знаходити іншого споживача. Оскільки сам ДОК страждав від невиплачених заробітних плат та боргів разом зі застарілими продукцією та обладнанням.

Тим часом машинобудівний завод пробує відродитися з попілу, як Фенікс: починається виробництво нової продукції, на які покладаються великі надії. Загалом було виготовлено 15 електроопалювальних котлів, але проблема була в тому, що був відсутній оберт коштів, а також була велика собі-вартість продукції, тож серійне виробництво запустити не вдалося.

15 березня 2000 року було засновано громадську організацію “Спілка підприємців Тростянеччини”. Із назви зрозуміло, що вона об’єднувала підприємців Тростянця та району, як звичайних, так і тих, “які потерпали від свавілля чиновників”. Першим головою спілки був Юрій Бова, собсна слова в лапках у минулому реченні - це його цитата. Як він казав, там навчали базі законів та надавали корисні поради з розвитку бізнесу, а коли відбувалися якісь перевірки магазинів, то все фіксували на відеокамеру.
Спочатку офіс асоціації знаходився у підсобці магазину “Катерина”, а потім - у будівлі “Меркурія”. І ще цікавинкою було те, що тоді замість табличок “Цей об’єкт знаходиться під охороною” висіли таблички “Даний магазин знаходиться під юридичним захистом “Спілки підприємців Тростянеччини””.

У 2000 році було проведено відновлювальні роботи зовнішньої стіни Круглого двору. Нагадую, тоді він виглядав так:

2001

5 грудня 2001 року відбувся перший всеукраїнський перепис населення, який нарахував 48,4 мільйона осіб в Україні. Поки що це єдиний перепис населення, який був проведений у незалежній Україні.
До речі, у 2001 році в Тростянці проживало 23,3 тисячі, а загалом на Сумщині - понад 1 мільйон.

Джерело: http://2001.ukrcensus.gov.ua/

Тростянецька друкарня продовжує розвиватися, виготовляючи бланки, візитки, буклети тощо навіть для іноземних покупців.

Станом на 2001 рік, у Тростянці працює 7 дошкільних закладів. Тоді ясла-садок “Калинка” мав власну пасіку, а тому діти могли собі дозволити їсти файний мед. В інших дитсадках міста такого не було.
А для дітей зі слабеньким здоров’ям на базі дитсадка “Білочка” було відкрито санаторну групу, де 30 маленьких людей (✌️🎈) зі всього району цілодобово були під наглядом лікаря, протягом 20 днів. Харчування було вітамінізованим.

У 2001 році у Тростянецького АТП-15946 день народження - минає 35 років з моменту створення автопідприємства. За підсумками року, підприємство зайняло 1-е місце в Сумській області серед споріднених підприємств по всіх техніко-економічних показниках. Станом на 2001 рік, в АТП працює 115 осіб. Заборгованості по зарплаті - немає. Продовжується модернізація та оновлення автопарку, а також співпраця автомобільного підприємства із шоколадною фабрикою “Крафт Фудс” дозволяє працівникам АТП возити солодощі по Україні.

У липні цукрозавод оголосив початок нового сезону переробки цукросирцю, яким не займалися 11 років. Пуску заводу трішки завадують ремонтні роботи у приміщені заводу, які проводилися в середині 2001 року.
Вже восени розпочинається переробка цукрових буряків. У планах - 90 000 тон.

Далі буде…