Оригінально публікація на ЖЖ від 26.02.2021.
Переконаний, що вся реформа орфографії була зроблена лише заради кількох фетишних слів. Найгучнішим із них, звісно, є слово «проєкт», яке стало знаменом ще попередньої спроби змінити норму. Напрочуд іронічно, що через бездумне бажання протиснути цей фетиш укладачі нового правопису випадково дозволили вирівнювання із російською для цілої низки інших слів…
Попередня редакція правопису (та, що була чинна до 2019 року) містила наступне правило.
§ 91. E, Ö, EU
1. Е передається літерою е: екватор, екзаменатор, електрика, енергія, ентузіазм, етап, ідеал, каре, силует, театр, фаетон, філе; Еквадор, Па-де-Кале, Теруель; Есхіл.
2. Коли іншомовне e (іноді дифтонг ai) на початку слова вимовляється в українській мові як звукосполучення й + е, воно передається літерою є: європеєць, європейський, єгер, єнот, єресь; Ємен, Євпаторія, Євразія, Європа, Євфрат, Єгипет. Також після апострофа, е, і, й, ь пишеться є, а не е: бар’єр, п’єдестал, конвеєр, реєстр, феєрверк, абітурієнт, пацієнт; В’єнна, В’єтнам, Ов’єдо, Трієст, Сьєрра-Леоне; Вандрієс, Дієго, Фейєрбах, Готьє. Але після префіксів і споріднених з ними елементів пишеться е: діелектрик, поліедр, реевакуація, рееміграція тощо.
Примітка. У слові траєкторія пишеться є; у словах проект, проекція й под. пишеться е.
Oe, ö, eu передаються літерою е: Гете, Кельн, Вільнев.
Як бачите, жоден пункт безпосередньо тіла правила не вимагав писати «проект» через нейотоване Е. Для виправлення цього конкретного слова було достатньо вилучити примітку про суто словниковий виняток. Однак натомість реформатори зламали правило вщент.
Справа у тому, що правило минулої редакції описувало запис звука /ɛ/ після передніх (передьно-середніх) голосних: пацієнт, Дієго і так само Габрієль, Данієль тощо. Нове ж правило, дане на заміну, правилом не є — це довільна добірка слів із йотацією без спільної риси, на додаток підважена невсеосяжним «звичайно».
§ 130. 1. Голосний [e] звичайно передаємо буквою е: енергія, ера, філе, шардоне, шевроле; Есхіл, Етна, а з попереднім [j] — буквою є: Єллоустóун, Єль, Ємен.
За традицією є пишемо в низці слів релігійної тематики (грецького походження): євхаристія, єпископ, єпитимія, єпитрахиль, єресь; Євангеліє та ін.
Після букв на позначення голосних, після ь і апострофа в загальних і власних назвах звичайно вживаємо букву є: абітурієнт, гомо сапієнс, дієз, дієреза, дієта, карієс, клієнт, конвеєр, пацієнт, реєстр, рієлтор, сієста, раєкторія, феєрверк, фоє; досьє, портьє; круп’є; Марієнбург, Трієст; Сьєрра-Леоне; Арієль, Вандрієс, Дієго, Данієль, Марієтта, Рамбує; Лавуазьє; П’єтро. Якщо префікс у слові або перша частина складного слова закінчується на голосний, то після них пишемо е: агроекологія, геоекономіка, діелектрик, діетил, євроеліта, квазіетнічний, мегаефект, металоемаль, мініескалатор, поетапний, поліедр, псевдоефект, ультраерозія.
Вторинність правила до конкретного слова-фетиша особливо добре видно у непродуманому його проекті, за буквою якого слід було писати «поєзія» і «піруєт».
[…] Після букв на позначення голосних, після ь і після апострофа в загальних і власних назвах вживається буква є: […]
Автори реформи розширили перелік голосних під «проєкт», але тоді ще не збагнули наслідок такої зміни. Згодом хибу залатали словом «звичайно», чим остаточно доламали пункт про випадки йотації.
Впровадивши «проєкт», укладачі зовсім не помітили, як загубили норму про обов’язковість -іє- не після префіксоїдів. Тепер схильне до винятків «звичайно» у купі із концентрацією на звукосполученні [je], у загальному випадку можливо відсутньому в оригіналі запозичення, але раніше обов’язковому при адаптації, дозволяє писати за російським взірцем, де ствердилось -иэ-: Габриэль — Габріель. Адже винятки і межі «звичайного» не окреслені.
На практиці не все гаразд і з іншими моментами правила § 91.
Старе правило описувало 4 ситуації:
Неподвоєння йоту на початку слова: Ємен проти Савойї;
Йотація -іє- всередині слова і нейотація -іе- на стику кореня і префіксоїда;
Запис іншомовних огублених голосних середнього піднесення українським Е.
Традиційні відхилення, як-от Європа і проект.
Передачу OE, Ö, EU українським Е багато хто вважає простим вирівнюванням із російським факультативним Ё, а тому принципово, попри досі чинне правило (§ 132 нової редакції), пише ЬО. Однак, як часто буває в українсько-російських паралелях, за графічною схожістю криється значна фонетична різниця.
Для розгляду на прикладі візьмемо прізвище німецького математика Мебіуса. Його німецька вимова — [ˈmøːbi̯ʊs]. Де М тверда, а голосна [ø] — переднього ряду високо-середнього підняття. Українське О, як я зазначав, заднього ряду низько-середнього підняття, навіть при пом’якшених. Російське ж Ё реалізується як голосний середнього ряду високо-середнього підняття [ɵ], тому є для росіян найкращим сурогатом. Українська мова з близьких звуків може запропонувати лише передній низько-середній голосний Е. Звісно, це якщо триматися орфоепії. Німецькі імена і назви — несподіване місце для російського фонетичного суржику.
Така сама ситуація з англійським /ɜː/, відомим за словами штибу bird і girl.
