Є дві типові помилки зі словом «незалежність», яких часто припускаються українські мовці, а серед них — медійники. Обидві пов’язані з написанням слова з малої або великої літери: пишуть із малої, коли потрібно писати з великої, і навпаки — з великої, коли в цьому немає потреби.
Ідеться про назву державного свята, у якій «незалежність» неправильно пишуть із малої, і про вживання у загальному контексті, коли навіщось пишуть із великої (це доцільно тільки тоді, коли потрібно передати пафос). Правило звучить так: «З великої букви пишемо деякі загальні назви в контекстах, де наголошено на особливому змісті цих назв: Ба́тьківщи́на, Вітчи́зна, Честь, Люди́на, Ма́ти». Сюди ж можна віднести такі актуальні слова: Незалежність, Перемога, Єдність, Герой, Захисник тощо.
Загалом у назвах свят із великої букви потрібно писати тільки перше (або єдине) слово та власні назви. Писати з великої всі слова в назві свята немає потреби, хоча цим часто грішать. Наприклад, у словосполуці «день народження» взагалі два слова потрібно писати з малої літери, натомість часто можна натрапити на хибні варіанти: «День народження» і «День Народження».
Але з багатьох правил є винятки, і правило про написання назв свят не стало винятком (даруйте за каламбур). «У назвах свят День Незалежності України, День Соборності України, День Конституції України з великої букви пишемо всі слова», — диктує Український правопис.
Досить часто помиляються, коли пишуть топоніми зі словом «незалежність». У таких випадках родові найменування потрібно писати з малої літери, але невидима сила підштовхує багатьох писати його з великої. Правописна норма така: «Назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), майданів (площ), парків, шляхів (залізничних, морських і т. ін.), каналів, течій (морських) і т. ін. пишемо з великої букви, а їхні родові найменування — з малої». Тобто майдан Незалежності, алея Незалежності тощо.
Писати Майдан із великої літери доречно в таких випадках:
– у значенні головної площі Києва — майдану Незалежності, але в скороченому варіанті;
– у значенні історичної події, українського народно-визвольного руху у 2004-му (Помаранчева революція) і 2013–2014 роках (Євромайдан, Революція гідності);
– як перше слово в назві станції метро «Майдан Незалежності»;
– відповідно, як перше (або єдине) слово в інших назвах: громадська організація «Майдан», документальний фільм «Майдан» тощо.
Окрім того, слово «незалежність» пишуть:
– з великої літери, коли воно перше (або єдине) у назвах орденів, медалей, відзнак. Родові найменування (орден, медаль, відзнака тощо) пишемо з малої. Наприклад, орден Незалежності;
– з малої літери, коли воно входить до складу назв найважливіших документів і нормативно-правових актів законів. Наприклад, Акт проголошення незалежності України, Декларація незалежності США тощо.
Згідно з оновленою редакцією Українського правопису, слово «незалежність» має дві паралельні форми в родовому відмінку: незалежності й незалежности. Це регламентує таке правило: «Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си».
На випадок, якщо нам знадобиться додаткова незалежність, слово, яке позначає це поняття, має такі синоніми: воля, свобода, самостійність, вільність, суверенітет, суверенність, власновладність, непідлеглість, непідпорядкованість.
Протягом століть українцям доводиться не завойовувати незалежність, а виборювати, досягати й здобувати її, тоді як зажерливий завойовник (загарбник) посягає на незалежність України.
Справжня незалежність, а не дійсна твориться і донині. Бути незалежними без своєї мови — це місія нездійсненна. На це звертали увагу й українські поети. Згадати хоча б відомі рядки Дмитра Павличка:
О рідне слово, хто без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам’я.
Або Олександра Олеся:
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
Або Лесі Українки:
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Шануймося!
