Орфографізм — вплив орфографії на вимову. На Заході його ще звуть ефектом Бубена (Бубна?).
Владимир Бубен (Vladimír Buben) — це чехословацький мовознавець першої половини XX століття, котрий досліджував вплив орфографії на вимову у французькій мові.
Цікавим прикладом орфографізму є французькі запозичення в англійській мові. Як розумієте, це головно культурна лексика для високочолих джентльменів, схильних до грамар-нацизму. Оригінально такі слова, як theater, theme, throne, author, Catholic, anthem, apothecary, amethyst, arthritic, authentic, authority, lethargy, panther тощо, вимовляли через /t/, як у мові-джерелі. Однак, оскільки диграф th у власне англійських словах позначає звуки /θ/ і /ð/, вимова запозичень з часом почала мінятись.
Звісно, таке явище потребує грамотності, тому простонародне ім’я Thomas не поворухнулось аж досі. Також довго тримався — аж до кінця 18 ст. — apothecary (апотекарій/аптекар), до котрого, як розумію, бігали зокрема малограмотні містяни, яким не муляла око німа h.
Часто це явище узгоджувало сучасну англійську вимову з сучасною же грецькою, однак бували й казуси. Наприклад, у слові author насправді мала б бути звичайна t, а th є середньофранцузькою орфографічною помилкою, яку самі французи згодом виправили. Любов книжників до хибних th дещо нагадує наші Оппенґеймери й Ґельсінікі.
Про орфографізм в англійській мові можна почитати тут:
Andrew Kerek. The Phonological Relevance of Spelling Pronunciation // Visible Language. — 1976. — № 4. — С. 323-38.
