Говори, Скарлетт,
про все, що тобі відомо.
Тут такі гуркотіння грому,
що тебе ледве чутно, Скарлетт.
Скарлетт,
ходи, коли грім затихне,
я в тиші викупив твої кроки.
Душа моя – то суцільні мороки,
як і твоя,
ти це знаєш,
Скарлетт.
Дивись у люстерце,
вином намасти губи,
люби ніжних, цілуй грубих.
Скарлетт,
ніч перебирає, мов чотки, блискавки.
Скарлетт, ти була надто близько.
Надто близько, щоб залишитись ніким.
Я в диявола просив руки,
руки
твоєї, Скарлетт.
Дивись у люстерце.
Дивись, як він,
розсміявшись,
жбурнув,
мов ганчірку,
серце.
Мені – твоє серце,
Скарлетт.
