Друкарня від WE.UA

Лютий виє. Йде луна.

Лютий виє. Йде луна.

В нього — погляд хижака.

То коли ж прийде весна,

запитаю бабака.

То коли ж прийде тепло?

Серцю хочеться тремтінь —

чесно, дико, наголо.

Запитаю його тінь.

Хочу, дорогий мій друг,

серед кучугур — тюльпан,

хочу васильковий луг,

а по нім біжить тарпан.

Хочу, щоб зачарував

перший виліт ластів’ят

і щоб квітень цілував

з голови до самих п’ят.

Не буди мене, вже йде!

Йде весна, тремтить. Мерщій!

Тільки в тебе де-не-де

кучугури на душі.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Лада Яр
Лада Яр@Lada_Yar

12Довгочити
108Перегляди
2Підписники
На Друкарні з 6 квітня

Більше від автора

  • Шампанське з бузини

    Вірш про поєднання ромашок та заліза у жінці. І трішки шампанських почуттів.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Скарлетт

    Говори, Скарлетт,

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Це також може зацікавити:

  • v.b | untitled | цикл “uranus”

    Тривожна ніжність між двома незнайомцями, де мовчання говорить більше за слова. Це — сон-постскриптум про несміливу близькість, що так і залишилась недоторканою: спогад про чиюсь війну, макове поле, і лист, на який не треба відповідати.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • “ Пустеля “

    Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • v.b | untitled | цикл “uranus”

    Тривожна ніжність між двома незнайомцями, де мовчання говорить більше за слова. Це — сон-постскриптум про несміливу близькість, що так і залишилась недоторканою: спогад про чиюсь війну, макове поле, і лист, на який не треба відповідати.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • “ Пустеля “

    Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія