мені дуже пусто від звершень і прагнень.
мені дуже важко сприймати цей світ,
крізь призму спокуси й значних перекладин,
які дуже часто спиняють мій біг.
і як би я швидко їх не оминала,
вони ставлять підніжку в невдалий момент.
я падаю знову, і згадую іскри,
що летіти востаннє з розбитих очей.
мене це ламає й провокує ридати,
а опісля ще думати сотні ночей —
де я помилилася і чому так все сталось,
та в чому проблема сотень інших речей?
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Більше від автора
нас не навчили бути щасливими?
щастя насправді існує, але не для нас?
Теми цього довгочиту:
Поезіясвобода бути дорослим
примітивні рядки, наповнені щастям від можливості будувати власне життя!
Теми цього довгочиту:
Віршітягар усвідомлення неминучий?
інтимна лірика про маму.
Теми цього довгочиту:
Вірші
Вам також сподобається
[коротке оповідання] Інтроверт, який намагається бути екстравертом. 🙃
( як соціальна маска приростає до обличчя )
Теми цього довгочиту:
ОповіданняПрокляття жовтого хробака
всі речі та речовини - це лише зморшки на нескінченному простирадлі простору...
Теми цього довгочиту:
Віршіскутий лютим
актуалізація сумнівів у власній необхідності та реалізованості в ролі поета
Теми цього довгочиту:
Поезія