пустота успіху

мені дуже пусто від звершень і прагнень.
мені дуже важко сприймати цей світ,
крізь призму спокуси й значних перекладин,
які дуже часто спиняють мій біг.

і як би я швидко їх не оминала,
вони ставлять підніжку в невдалий момент.
я падаю знову, і згадую іскри,
що летіти востаннє з розбитих очей.

мене це ламає й провокує ридати,
а опісля ще думати сотні ночей —
де я помилилася і чому так все сталось,
та в чому проблема сотень інших речей?