місяць тікає небом

Місяць тікає небом.
Його не впіймати тіням.
Звірів, людей, будівель,
Невидимих більше нікому.

Поволі вповзають зорі
Під сяючу крону ватри.
Яких їм тепер історій
Повідає денна варта?

Ламаються долі і ритми.
Слова і цифри - все більше титри,
Посвяти,
Роки життя,
Соцмережево постів
Із сірими фото,
Номери карт...

Врата відкриті
В обидва боки.
Куди направити кроки?
Чиї триматимуть руки,
Чиї триматимуться?

Вітер доносить крики,
Тьмяніє полум'я ватри,
Зорі все ближче линуть,
Зорі все більше марять.

Все, чого око сягає,
Бринить,
Досить лиш сказати
Щось варте
Слів.

Хтось ховається під дахами від літніх злив,
А хтось -
Від дощів з металу,
Закрившись щитом з молитв.

Вже полум'я зовсім згасло,
І в хмарах розтанув місяць,
І зорі заснули міцно.

Як днем, залишається ясним
Тільки
Твоє
Лице.

20.07.2023