Навіщо себе, навчив я думкам? Якщо се приносе, лиш страждання одні...
06.01.2021
поглинувши в простір незвичайних мрій - заполонили все думки сумлінь, - що простір той освітлюють
03.05.2022
вийшовши до струмочку ,а потім до річки, попутно набравши два відрі води, послухавши колихання верби та креготу лелек, прив'язавши до шиї каміння , втопився хлоп'як
21.07.2022
Скільки літрів рюкзак потрібен для різних військових завдань. Розрахунок об'єму для добового, триденного та тривалого виходу.
Перша самостійна подорож: з чого почати, як підготуватися і куди поїхати. Покроковий гід, бюджет і поради для впевненого старту.
У польових умовах порядок у спорядженні часто має не менше значення, ніж саме спорядження. Коли речі складені хаотично, на пошук потрібного предмета йдуть зайві хвилини, а інколи й нерви. Саме тому місткий і зручний баул давно став найкращим практичним рішенням.
Незважаючи на велику кількість чудово ілюстрованих видань із захопливими сюжетами, більшість дітей віддає перевагу гаджетам, а не читанню. Нерідко ситуацію погіршують і самі батьки: активні спроби прищепити любов до книг призводять до формування стійкої асоціації з нудьгою, тиском або покаранням.
Гість, який заселяється в готель думає про зручність, комфорт і відпочинок. Але якщо він заблукав, або не знайшов свій номер — це одразу впливає на загальне враження. Саме тому якісні таблички на двері готелів від Bsign є частиною сервісу, а не просто елементом оздоблення.
"Невичерпний глосарій піксель-арту, описового характеру, складений на основі деяких елементів, що спостерігаються у тому, що приблизно називають «піксель-артом».
передмова: це переклад зі статті - на pixel-zone. Деякі матеріали були зміненні, доповненні, прибрані, бо я так вирішив за краще.
тисячу планів відкладу на завтра
Цей вірш — сповідь відкинутого, який усе одно не перестає любити. Він говорить не як герой, а як тінь, що памʼятає смак світла, навіть коли його вже не залишилось. Тут ніжність не кричить — вона визнає свою поразку й усе ж чекає.
Це на диво завжди заспокоювало мене тож я збирався ніколи не покидати цієї місцини. Я жив серед дерев і листя. Інколи здавалося, що я навіть міг розуміти, міг розуміти вічно мовчазні дерева...
В пустелі // Я бачив істоту, голу, звіра, // Який, сидячи навпочіпки, // Тримав своє серце у руках, // І пожирав його...
Цей вірш — сповідь відкинутого, який усе одно не перестає любити. Він говорить не як герой, а як тінь, що памʼятає смак світла, навіть коли його вже не залишилось. Тут ніжність не кричить — вона визнає свою поразку й усе ж чекає.
Це на диво завжди заспокоювало мене тож я збирався ніколи не покидати цієї місцини. Я жив серед дерев і листя. Інколи здавалося, що я навіть міг розуміти, міг розуміти вічно мовчазні дерева...
В пустелі // Я бачив істоту, голу, звіра, // Який, сидячи навпочіпки, // Тримав своє серце у руках, // І пожирав його...
