Ви ніколи не замислювались, що деякі типи персонажів, просто переходять з одних книг в інші? Вони стали безумовною класикою, і хоч як я не люблю термін «класика», сьогодні хочу розповісти саме про них.
Чому це важливо?
А) Це показує взаємопов’язаність літератури. Часто письменники не створюють новий тип персонажа, а просто використовують вже готовий «макет», для свої творів.
Б) Ми порушуємо тему новизни і оновлення літературних стандартів. Попри те, що в літературі, як на мене, все вже винайдено, а сучасний митець лише вносить корективи, я вважаю, нам є куди розвиватися. Зокрема і в питанні типів героїв твору.
Тож, ми згадаємо наступних:
Головна героїня воїтелька і несхожа-на-інших-дівчат
Сильний персонаж, що виділяється на тлі інших. Добра, співчутлива, не проявляє інтересу до головного героя, чим і зацікавлює його, має гарно прописану сюжетну лінію та високі цілі, ідеали, за які бореться. Бачить в головному героєві те, чого не помічають інші, – його справжню, чутливу душу. До таких належить Рубі з «Макстон Холу» Мони Кастен, Пейден з «Безсилої» Лорен Робертс, Адріанна з «На межі можливостей» Дженніфер Якопеллі.
Головний герой під маскою Недоступного
Не такий поганець, яким може здатися на перший погляд. Обожнює (спочатку потайки) головну герою, здатен спалити світ заради неї. Зазнає змін протягом сюжету. Прихований романтик, здатен йти на жертви, вправний в ліжку. Після знайомства з головною героїнею не звертає уваги на інших дівчат.
Серед чоловіків подібного штибу можна виділити Луку з «Тимчасової дружини» Катаріни Маури, Чейза з «Диявол носить чорне», Алекса з «Twisted love» Анни Хван, Віктора з «Диявола» Юлії Брилевської.
Краща подруга головної героїні
Дівчина, яка завжди підтримує. Саме вона бачить кохання головних героїв, ще до того, як вони самі зрозуміють свої почуття. Часто не має своєї розвиненої сюжетної лінії чи любовного інтересу (але тенденція поступово змінюється в протилежний бік). Весела, енергійна, романтична, дуже емпатична, підбиває головну героїню на всілякі пригоди.
Серед прикладів: Сьєрра з «Не та наречена» Катаріни Маури, Мейсі з «Жаги» Трейсі Вульф, Кемерон зі «Скажи, що присягаєшся» Меґан Бренді.
Веселий друг головного героя
Він теж бачить почуття головних героїв і дає поради своєму другу. Завжди веселий і відкритий, часто жартує про секс і є популярним серед дівчат. Може здатися поверхневим, проте зазвичай за усмішкою ховається болюча історія. Він дуже відданий своєму другу, готовий для нього ризикнути навіть своїм життям. Іноді його зводять з ліпшою подругою головної героїні, або ж він має свою відокремлену лінію стосунків.
Прикладами такого типу можуть слугувати Істон з «Паперової принцеси» Ерін Ватт, Гібсі з «Захопити 13-ого» Хлої Волш чи Логан з «Угоди» Елль Кеннеді.
Крижана принцеса з найпалкішим серцем
Ще один тип, який часто зустрічається. Налаштована вороже проти головної героїні, вважаючи її вискочкою або ставиться байдуже. Зазвичай тримається відсторонено, її ніхто не розуміє, може здаватися пихатою, чи й насправді бути зверхньою. Проте, в мить необхідності, приходить на допомогу, чи ж існує сфера, про яку ніхто не знає, де вона показує добро.
Яскравим прикладом є Олів з «Академії Данбридж (Куди завгодно)» Сари Шпрінц та Ерін з «Моє життя з Волтерами» Алі Новак.
Колишній, що розбив серце/Негативний любовний (сексуальний) досвід минулого
На противагу головному любовному інтересу героїні, створюється побічний, що має відтіняти переваги першого, граючи на контрасті. Зазвичай збірник червоних прапорців, завдав болю в минулому, негідник, після якого героїня поступово відновлюється протягом сюжету.
До таких належить Джейкоб з «Гудзиків та мережива» Пенелопи Скай чи Іван з «Наче сніг падаємо» Айли Дейд.
Наставник/порадник, людина згори
Людина, що з’являється саме вчасно, щоб допомогти, змотивувати головних героїв. Виділяється мудрістю та стриманістю, здатна бачити ширше, через відсутність емоцій, що закривають горизонт. Чинить справедливо і вимагає справедливості.
Прикладом може слугувати Леді Денбері в «Романі з містером Бріджертоном» Джулії Куїнн.
Звісно, це не всі типи. Тільки ті, що спали на думку, бо зустрічаються дуже часто. Існують автори, які працюють з нетиповими персонажами, йдуть поза звичними сценаріями, можуть гратися з арками персонажів.
Говорити, що вище згадані персонажі не мають права на існування я не хочу. Вважаю, що вони можуть стати канонічними, вдалими, ба навіть культовими, якщо вміти працювати з ними. Додавати особливих ознак, передісторію, змінювати формат і атмосферу. Ми здатні рухати літературу – ось моя головна думка. Та чи ми зобов’язані – ні.
Кожен письменник має право на свою свободу. Писати так, як відчуває.
Які персонажі виринуть в історії – тільки його вибір.
Ось чому я люблю літературу.
