Нещодавно я перечитувала мистецький нонфікшн “Як розглядати картини” від Сьюзен Вудфорд, і мені кинулась в очі така особливість: протягом всієї книги і особливо в першій частині для заперечення використовувалось слово “одначе”. Його було дууже багато. Настільки, що я запитала себе: Чому б не використати “проте”, “але” чи хоча б дуже схоже “однак”? Що вже казати, коли деякі речення навіть не вимагали заперечень.
Знаю, що це специфіка перекладу. Проте, вона псувала враження від книги. І тут я замислилась: настільки часто ми використовуємо улюблені слова? Який у них вгазалі сенс? Вони стають словами-паразитами чи таки формують авторський стиль?

В моїй розмовній мові є слово-паразит “зокрема”. Натомість на письмі я аж надто часто використовую “тільки” та багато-багато сполучників. Тому намагаюсь вичитувати тексти, корегувати і, де можливо, перебудовувати речення.
А як щодо авторського стилю?
Авторський стиль на противагу заїдливим фразам, потребує вигадливості та унікальності, він потребує творчого підходу. Лише тоді він стає характерною ознакою вмілого письменника. Наприклад, я люблю поєднувати столова через дефіс, створюючи нове поняття або явище, як от: Їх сміх віддалявся з кожною новою сходикою, створюючи типове спокійне-для-заходу-сонця враження.
Якщо говорити про інші приклади, то в одній з книг Василя Шкляра, я зустріла раніше не відоме мені слово “невідь-куди”. Це було давно, але присягаюся воно зачепило мене так, що я й досі його пам’ятаю.
Загалом фірмові слівця додають образу авторові, відоремлюють його від решти, що неабияк важливо.
Просто варто враховувати, що власні слівця здатні стати паразитами. Так, їх характеризує творчий авторський підхід, втім, якщо вони стануть надто повторюваними, то читачеві стане неприємно. Саме повторюваність та відсутність необхідності вирізняє слова паразити, тому необхідно знати межу і використовувати їх з обережністю.

Авторські слова і слова-паразити здаються двома полюсами, протилежностями, які не перетинаються. Шкода, що це лише бажані уявлення. Зловживання власними улюбленими словами та ліплення їх без контексту роблять навантаження на текст, дають враження обмеженості словникового запасу та просто дратують читача.
Щоб цього не сталося, завжди варто перечитувати тексти на свіжу голову і пам’ятати: хоч як нам подобаються певні слова, сполучення чи звороти, головним в тексті виступає баланс. Саме він формує враження.