О Доле, я так втомився,
сам не знаю чому,
я серед поля розбився.
Запитання завжди є,
відповідей ніколи,
о доля, прости,
я рефлексую доволі.
.
Поволі в темнот`і,
я йду босий,
наступаю на голки.
Час рани загоїть,
але шрами ніколи.
.
О доле, прости;
за те що слабкий,
за те що не можу,
розмотати вузли,
ща те що повзу,
замість польоту стрімкого,
за те що не риба,
а найпростіша форма,
себе.
.
О доле!
Візьми всіх за руки,
поведи в кращі краї,
та стосунки,
збуди всіх ти зранку,
та поведи,
на пічі ті теплі,
у теплі краї.
.
Лунає щасливо,
пісня життя.
О доле прости,
не чув її я.
