Обніми, не вживаючи
слово "кохане".
В розбірці кленів та ялиць
відчую я живе —
те, що ми на переході пробігли,
час, коли осторонь застиг.
Обніми, не вживаючи
слово "кохане".
В розбірці кленів та ялиць
відчую я живе —
те, що ми на переході пробігли,
час, коли осторонь застиг.
Моментами все добре, але дещо не так. Гадати, що тобі не довподоби, починаєш шукати в собі. Розібрати те, скласти те, але картина неповна. Ці рядки про це: пошук, розуміння, прийняття чогось, що може не сподобатися, але буде вірним у душі.
Інколи так буває, що навіть рідні люди повинні кудись піти. Це може бути другий план, а може й остаточний відхід. Так, бувають спроби повернути все назад у наш маленький куточок, але не виходить. Що тоді? Ці рядки про це: які труднощі, випробування треба пройти до єднання.
У вірші йдеться про глибокі почуття та спогади, які викликають листи з чужими звістками. Головний герой відчуває ностальгію за рідним містом, яке є для нього особливим і неземним.
Вірш-референс на п'єсу, після перегляду та прочитання якої я згорнулась в калачик і переглянула своє бачення певних тем.
Поет стає ясновидцем завдяки тривалій, наполегливій та свідомій відмові від того, що кажуть йому органи чуття. Кожна форма любові, або страждання, або божевілля; він відшукує в собі, він випиває кожну отруту в собі і залишає тільки їхні квінтесенції. Це невимовна тортура,..
Напевно все в житті не випадковоІ Всесвіт посилає нам любовЯка дарує крила і знімає з нас оковиІ воскрешає до життя нас знов і знов
Вірш-референс на п'єсу, після перегляду та прочитання якої я згорнулась в калачик і переглянула своє бачення певних тем.
Поет стає ясновидцем завдяки тривалій, наполегливій та свідомій відмові від того, що кажуть йому органи чуття. Кожна форма любові, або страждання, або божевілля; він відшукує в собі, він випиває кожну отруту в собі і залишає тільки їхні квінтесенції. Це невимовна тортура,..
Напевно все в житті не випадковоІ Всесвіт посилає нам любовЯка дарує крила і знімає з нас оковиІ воскрешає до життя нас знов і знов