Обніми, не вживаючи
слово "кохане".
В розбірці кленів та ялиць
відчую я живе —
те, що ми на переході пробігли,
час, коли осторонь застиг.
Обніми, не вживаючи
слово "кохане".
В розбірці кленів та ялиць
відчую я живе —
те, що ми на переході пробігли,
час, коли осторонь застиг.
Любов розтане під гірськими дорогами, а млини й пасовища вдихнуть пахощі майбутнього, що були поверхами зведені, в очікуванні поглядів, на світлі вітрини.
Прохання про залишок, втіху з рідним плечем, імпонує та свідчить про тривогу, - катастрофою, що трапилася незадовго до " найкращих " канікулів, в проміжку озера, забутого тінню зими.
Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.
Ця пісня мені подобається бадьорим ритмом, а от слова, скажімо так, захотілось дещо поредагувати :) , що я і зробила. Далі - оновлений текст "Соколів" та лінк на його відео-запис
Колись тут текла річка – тепер в її висохлому руслі збудовано дерев'яну сцену, вмиту світлом. Насправді – це єдине яскраво освітлене місце у цьому спустілому та висохлому світі. Єдине місце, де можна відпочити, заспокоїтися і розвеселитися.
Ця пісня мені подобається бадьорим ритмом, а от слова, скажімо так, захотілось дещо поредагувати :) , що я і зробила. Далі - оновлений текст "Соколів" та лінк на його відео-запис
Колись тут текла річка – тепер в її висохлому руслі збудовано дерев'яну сцену, вмиту світлом. Насправді – це єдине яскраво освітлене місце у цьому спустілому та висохлому світі. Єдине місце, де можна відпочити, заспокоїтися і розвеселитися.