Обніми, не вживаючи
слово "кохане".
В розбірці кленів та ялиць
відчую я живе —
те, що ми на переході пробігли,
час, коли осторонь застиг.
Обніми, не вживаючи
слово "кохане".
В розбірці кленів та ялиць
відчую я живе —
те, що ми на переході пробігли,
час, коли осторонь застиг.
Сум і туга. Ліричний герой спостерігає за незнайомцем і згадує про свого друга, який лежить у будці, втомлений і хворий. Святкові звуки не приносять радості, а навколо панує тиша і пустота, що підкреслює відчуття самотності та безнадії.
Тихенько колихали хвилі, човен простенький, коли вийшов на алею моря. Мрії, сонячні промені — все у твоїх ніг. Тільки знайди для себе сьогодення видимих рук. Чи зможеш пройти повз тіла, які тонули в очах дитячих полів?
Вірш сповнений емоціями, притаманними подіями, що цільно закріплені за якимось місцем. Тим місцем, з яким ми асоціюємо подію, чи то зірки, чи сповнена любові, людина.