Обніми, не вживаючи
слово "кохане".
В розбірці кленів та ялиць
відчую я живе —
те, що ми на переході пробігли,
час, коли осторонь застиг.
Обніми, не вживаючи
слово "кохане".
В розбірці кленів та ялиць
відчую я живе —
те, що ми на переході пробігли,
час, коли осторонь застиг.
В минулій частині "Бен і Тінь" ми знайомилися з персонажем і відкривали його світ. Ця частина — дрібний флешбек, який відкриває паралель між людиною і твариною. Сусідський хлопчина доволі схожий на нього, особливо в прагненні до чогось, що може забрати ту самоту, яка його їсть.
Вірш передає глибокі емоції і роздуми про долю, втрати та зраду. Він починається з образу тихих небес, які символізують безмірність і невідомість, що переплітається з людською долею. Серце в тиші не може зрозуміти, що відбувається, поки не відчуває болю гріха.
«Бен і Тінь» — це казка не зовсім для дітей, і не зовсім для дорослих. Це історія собаки, який мав дім, миску, ім’я — але щодня дивився за паркан і відчував, що шукає щось більше. Він не знає, чого саме — чи тепла, чи матері, чи власного запаху на вітрі.
На небі крицеві хмари, Танцюють неначе примари. Сонце... блідно-крицеве небо відблиск проміння в деревах. Із зарошених віток
На небі крицеві хмари, Танцюють неначе примари. Сонце... блідно-крицеве небо відблиск проміння в деревах. Із зарошених віток