“ Вибух “
Прохання про залишок, втіху з рідним плечем, імпонує та свідчить про тривогу, - катастрофою, що трапилася незадовго до " найкращих " канікулів, в проміжку озера, забутого тінню зими.
Прохання про залишок, втіху з рідним плечем, імпонує та свідчить про тривогу, - катастрофою, що трапилася незадовго до " найкращих " канікулів, в проміжку озера, забутого тінню зими.
Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.
Вірш описує тягар втрат і сорому, який розчиняється на шляху до відкритості та нових почуттів. Це роздуми про кохання, що проросло крізь тіні минулого, ведучи до світла.
У мене життя, і я це ціную, хоча інколи здається дивним. Думаю, як проживу свій шлях? Може, вистачить жити в тіні? Не хочу тягнути за собою ненависть, що чіпляється, мов тінь.
Туман - друг, та надійний провідник, що бачить страх та неволю. Недоречно скаже, біжати, стежками забутих серцем сіл, - приємних. Обійми червоні, десь там, хатній притулок, несхожий на інший.
Зимовий вечір тримає таємницю. Він казковий і спокійний, але водночас загадковий, наповнених питаннями й роздумами над письмовим столом
Вірш передає сум за втраченим і спогади, які, ніби туман, з’являються і розвіюються. Зорі вночі нагадують про минуле, додаючи йому відтінок тихої меланхолії.
Пошуки сенсу, в розбірці кленів і ялиць, зі словом коханим пробігли на переході, той час в якому застиг
Втечею від небажаного, може слугувати будь-що. Ховатися можна за скелями, дерев'яними уступами, та будинками в пошуках ковтку, для переведення серця
Все навколо сповнене таємничості: туманні розповіді, віщують кінець видіння. Герой розмірковує про події, які відбуваються, при світлі місяця, приймаючи, що не все дано побачити чи зрозуміти.
Вдається, подолати сум шляхами тутешніми. Ігри, книги, образ мрійливий. А що, як це ближче чим вдається? Без доріг і поглядів шумних, озирнувшись.
Наші риси, інколи складно читати, коли мимоволі минаємо мрії дитячі, - недопустимі увагою та знаками, але згадка живе, коли сльза піде на аркуш забутого листа.
Як правильно підібраний одяг підкреслює нашу індивідуальність, так і свідомий вибір думок змінює наше життя. Як навчитися контролювати внутрішній діалог і досягти гармонії?
Інколи, сигналом може все завгодно. Ми - можемо його зрозуміти правильно, але і недоречно, що може ставати лихом для нашого майбутнього.
Нам дарований день, який може принести щось, але якщо ми готові до цього, ступити без страху, без починань з минулого, та смутку за покинуте
Текст говорить із читачем, та питає та спонукає до дій, в часи засмічення простору наших очех та гною наших несформованих поглядів
Життя – це нескінченний лабіринт зустрічей, які формують нас. Хтось стане супутником на довгі роки, хтось – лише миттєвим спогадом. Чи готові ви розплутати нитки своєї долі?
Кожному приходила ситуація, під час сну або за межами, щоб я змінив в минулому, на щось ми відвертаємо голову а на щось наоборот, - привертаємо і огортаємо увагою, варто поглянути навколо, і інколи все стає ясним, тільки подивившись через візерунок відбитку.
У статті розглядається тема ролей, які ми приміряємо в житті, та вплив стресу й регресу на наше сприйняття себе під час війни. Автор ділиться особистим досвідом зміни ідентичностей та важливістю збереження внутрішньої рівноваги.
У житті кожен з нас стикається з безліччю рішень, і кожен вибір, що ми робимо, має потенціал впливати на наше майбутнє. Але що таке правильний вибір? Як ми можемо визначити, що саме відповідає нашим потребам, цілям та цінностям?
Історії та висновки
Студентка