Особиста історія на тлі великих подій. Про мову, війну, біль, письменство і щоденні спроби залишатись собою. Іронія тут не маска, а інструмент. Пам’ять — не тягар, а матеріал. А кожне слово — вибір, за який платиш власним досвідом.
Автобіографічне есе про дитинство, психічну травму, релігійне насильство та силу музики. Текст про виживання, біль і трансформацію через мистецтво. Письмо, що рятує.
Перш ніж почати писати про "щось" - я маю усвідомити, на якій точці у інформаційному посторі я стою. 1) Яких цінностей я добримуюсь? 2) Що і "як" їх сформувало? 3) Що з цього я готова прописувати, я що вважаю приватним? Прописую шлях, запрошую зробити разом.
Лонгрід про Аркуш та срачі на ньому за участі модерації ресурсу. Пояснювальна бригада що до того, що не так із цією платформою. Автобіографічна історія та пошук альтернатив.
Мабуть, до написання книг треба підходити більш послідовно і зосереджено, але на щастя чи на жаль я маю інші наміри.
війна триває
