Те що не влізло у Bluesky
Через статті-роздуми, я хочу почати дискусію у структурі, яка є для мене зрозумілою. Так, у моїй свідомості, ніщо не існує саме по собі. Усе має свою бульбашку, бульбашки пов'язані у схеми, схеми видозмінюються у часі. Людина суб'єктивно сприймає об'єктивний світ (речі які існують) і оперує з інформаційною сферою (суб'єктивною змінною канвою, якаописує суб'єктивні змінні бачення інших). Людина намагається спілкуватись з іншими на рівні тіла, емоцій, інформації і метафізичного сприяття. Кожен з цих процесів має різну часо-просторову форму. Людина живе зразу у всіх моментах своєї пам'яті, таким чином виходячи за лінійний час і переписуючи своє минуле по кілька разів на рік. За таких умов нам треба не збожеволіти, порозумітись, видити та еволюціонувати. А мені треба навчитись розмовляти розумілим чином. Тому я структурую себе і світ навколо.
Проблема дисфункційної системи у тому, що (поломка) - це частина системи. Система утворює помилки як наслідок закладених раніше процесів. Поломки мають звичку накоплюватись, тож для підвищення продуктивніості - необхідно закладати ресурс на протистояння помилкам минулого.
Щоб бути багатим - треба здати квартиру, а щоб здати квартиру - треба бути багатим. Більш того - здоровим, функціональним та без конфліктів. Цього важко досягти коли у суспільстві закладено програми на конфліктність та неінформованість. Давайте дивитись, що з цим можна зробити.
Перш ніж почати писати про "щось" - я маю усвідомити, на якій точці у інформаційному посторі я стою. 1) Яких цінностей я добримуюсь? 2) Що і "як" їх сформувало? 3) Що з цього я готова прописувати, я що вважаю приватним? Прописую шлях, запрошую зробити разом.