У академічних статтях інокли очікують, що людина яка пише - визнає ступінь своєї “bias”, тобто того, наскільки вона суб’єктивно схильна до підтримання деяких ідей і відхилення інших. Людина також завжди має знати, звідки походить та чи інша чужа ідея, і у якому контексті зародилась та чи інша ідея серед її власних. Отож перш ніж писати щось більш усвідомлене, ніж за PVP фанфік (з якими я провела немало часу, чого вже) - я маю проставити канву контекстів, у яких існують мої думки і точка зору.
Чому це важливо? Тому, що у епоху індивідуалізму, ми маємо дуже чітко розпитувати одне одного про те, що саме ми маємо на увазі. Бо навіть одне слово у різних людей має свій емоційний контекст, і речення набуває зовсім іншого сенсу. Суспільна канва сенсів, образів, сталих загально прийнятих моделей розмови, поведінки та мислення, яка існувала ще за радянського суспільства (вихованого на невеликоми списку загальноприйнятих та загальнозаборонених норм) - зникла. Ми усі різні, і щоб порозумітись, нам треба:
1) знати себе
2) дізнаватись про інших
3) шукати точки зіткнення.
Отож. Звідки я?
Який досвід може формувати моє мислення у сторону того чи іншого суб’єктиву?
1) Я дитина 90-х. Це часи коли інституції які проіснували роками разом гахнули, а у нас були загроза, черги, дефіцит, ігри що потребували ззначну долю фантазії, відсутність нормальної медицини чи психології. Це фактор який об’єднує мене з людьми які теж жили у той час з його обмеженнями, але може зробити незрозумілою для тих хто на 10 років старше чи молодше за мене.
2) Я була асоціальною дитиною. Цей досвід зараз не утворює занадто багато проблем, але спричиняв інформаційну та ресурсну ізоляцію людини у часи, коли я була у школі. Це формує мене як споглядача, який може розуміти тенденції групи людей, але не могти зреагувати щось просте і побутове.
3) Я вигадую історії з молодшого дошкільного віку. Я вчилась писати і говорити щоб могти доносити свої думки. Для мене, письменність та інформаційне середовище є важливішими за комфорт та зовнішність. Комфорт підпорядковується можливості викладати думки у найбільш повній формі.
4) Маючи особливості розвитку і концентрації, я винаходила способи навчання ще у старшій школі. І сформувала критичне ставлення до системи освіти та системи загалом,. Також, можливо, я маю незвичну систему сортування інформації.
5) Я мала достатньо цікаву сукупність хронічних станів, що зробило мене “слабкою” дитиною яку гіпер-опікали батьки, але також - надало схильність до вивчення існуючих обмежень та розуміння того, що люди не є довершеними, і не поділяються на сильних та слабких за замовчуванням. Це утворило у мені схильність до горизонтальних, а не вертикальних ієрархій.
6) будучи “малою”, “слабкою” та “підзахистною”, я маніпулювала батьками щоб зупиняти сімейні сварки. Це сформувало у мені не найкращі патерни поведінки, але також з раннього віку привчило, що дитина відповідає за своє оточення раніше, ніж вчиться нормально бігати. Свідомість - це про контроль та самоконтроль. Це сприяло розвитку самодисципліни і неможливості перекладати відповідальність. Тому у сучасності, я не розумію тих, хто каже “спровокували”, на рівні взаємодії між людьми, чи між державами. Якщо ти легко провоковане, то ти за дисципліною гірше за 6-літню нездорову дівчинку. Ти небезпечне. Ізолюйся.
7) я провела десь половину життя у інтернеті (переважно англомовному та російськомовному), і ще трохи по Сохнутах. Майже половина мого життя - навчання у школі та університеті. Трохи - лагеря від батькової роботи чи мандри з батьками на море. А ще було багато аніме, манги, і багато американських комп’ютерних ігор, європейських, американських та радянських фільмів. Трохи книжок від африканських американців, достатньогт багато йоги та езотерики, але на різних періодах життя і у різних суспільствах. Також якось багато релігійних штук. Загалом, усвідомлення, у яких просторах я існувала протягом певних періодів часу (у які саме роки?), і які наративи та культурні домінанти там домінували - допомагає зрозуміти, хто та що мене вчило. І як воно змінювалось.
Прописувати інші чинники впливу можна довго, бо далі почались якраз мої свідомі вибори у самоформуванні (вибір юридичної лінгвістики як вищої оствіти та вчительства як професії, вибір активної згоди та ненасильницького спілкування як норматиіві комунікації). Але це зайняло б дуже багато часу: для мене писати, для вас читаю.
На цьому моменті агітую зробити вправу. Подумайте про те, що сформувало вас (коротко) і як воно вплинуло на ваш нинішній ракурс сприяття. Що з цього ви обрали, що було середовищем, у якому ви були за певних обставин, а що було нав’язано.
Хто я на даний момент
Правильно сказати, що моя нинішня призма сприяття щодо найбільш актуальних питань (а це значить, що сформовано також список приорітетних, відомих і невідомих мені питань) вже сформована наступним чином:
ЛГБТ+ дружня, але консервативна у певних питаннях (що значить, що я маю бути обережною щоб не травмувати більш ліберальних людей).
Дружня до релігій, але консервативна (усе що сталось поза людьми які мали/мають прямий контакт з надприроднім - творчі роздуми за мотивами. Релігія - це спосіб пошуку контакту (у кращому випадку) або маніпуляція (у більш частих випадках). Я поважаю релігії, але не маю причин вірити у вигадане та недоказове лише тому, що хтось вписав це у контекст символів отриманих при контактах інших людей.
Поважаю усі мови, тому вважаю заяви типу “говорите на нормальном языке” неприпустими у здоровому суспільстві.
Вважаю фемінізм від 1 до 3 хвилі послідовним процесом, а не окремими конфліктними гілками. Що також може спричинити непорозуміння.
Вважаю про-лайф і про-чойс - різними сторонами захисту репродуктивного права, які не мають конфліктувати.
Вважаю деякі аспекти шактизму/шиваїзму єдиною достатньо збереженою у деталях інструкцією по традиційним цінностям. Якщо у картині світу певної людини чоловік може ситуативно бути головою сім’ї, якому мурчить та безумовно дослухається жінка, а жінка не може бути головою сім’ї, на яку мурчить лежачи у ніг чоловік - я не зовсім зрозумію, до яких традицй ви звертаєтесь і про які звичаї кажете.
Вважаю що ідея диагностувати психічні стани є чудовою. Але малодосяжною. Тож ті, хто судять щодо цього питання ззовні - мають не заважати людям з ознаками спектру досліджувати себе, зокрема через утворення та руйнування ярликів та самоназв.
І наостанок. Сніжинка - це не про приналежність до ЛГБТ+, самоідентифікованих, чи бодіпозитиву. Це поведінка, за якої людина впадає у войовничу істерику за будь-яких ознак незгоди з її культурою, переконаннями чи бажаннями. На моєму досвіді, найбільше сніжинок серед націонал-релігійних імперіалістів, які тяжіють до міжнародного скандалу з причини порушення будь-якої з їх догм. СДЖВ - вже десь на другому чи третьому місці.
Доречі, тих, хто прирівнює людей, які вдаються до агресії заради захисту свого життя, безпеки та власності від фактичної загрози (а не від тиску спричиненого незгодою) - до сніжинок, вважаю, що треба гальмувати. Бо такі випадки я теж знаю.
Центрист.
Шукач версії пацифізму, яка не є інструкцією до непродуманого суїциду.
Мої тексти написані інколи від жіночого, інколи від чоловічого роду. Це звичка. Автор один і той же.
На цьому моменті агітую зробити другу вправу: Які тейки для вас є принциповими достатньо, щоб формувати вашу призму сприяття світу, аналіз інформації і манеру спілкування?
